Якщо реформи мають половинчастий характер, значить це не реформи, а імітація. Реформи або є, або їх немає. Яскравий тому приклад – ситуація з фіскалізації та виконання Закону України "Про внесення змін у Податковий кодекс України та деякі законодавчі акти України щодо податкової реформи" (№ 71-VIII), згідно з яким поетапне запровадження системи обігу готівкових коштів має розпочатися з 1-го липня 2015 року. Головне призначення документа – створити інституційні передумови для виведення економіки з тіні. Тим не менш, на початку червня до закону додаються поправки щодо привілейованого становища банківського сектора, що повністю нівелює суть закону і порушує основи ринкової економіки, створюючи дискримінацію для малого і середнього бізнесу.
Так, 3 червня 2015 року на сайті Незалежної асоціації банків України з'явилося повідомлення, що "2 червня у Верховній Раді України відбулося засідання Робочої групи щодо удосконалення редакції законопроекту №1088, яким планується внесення змін до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". І на засіданні комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики, що відбувся 3 червня, члени Комітету проголосували за винесення проекту Закону №1088 на розгляд депутатів з урахуванням пропозицій банківського сектора. Асоціація відразу висловила подяку державним органам за відстоювання, спільно з банківською спільнотою, позиції щодо скасування вимог про застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО) банками. Закон вже внесено на розгляд Верховної Ради на найближчий пленарний тиждень. Корпоративний лобізм існує в усьому світі, але такий відверто нахабний, напевно, тільки в Україні.
Згадаємо один із головних принципів успішного суспільства: призначення законів у податковій сфері – створювати рівні "правила гри" для учасників ринку і стимулювати розвиток економіки. Якщо ж законодавчі рішення призводять до формування корупційних лазівок і, як наслідок, до неефективності держави, то це наводить на сумні роздуми, в чиїх інтересах працює законодавець. Виникає закономірне питання: чому звичайні громадяни – фізичні особи-підприємці зобов'язані використовувати РРО, а банки опиняються "поза законом"? При цьому ми розуміємо, яка виникає фінансова диспропорція, який обсяг грошових коштів проходить через банківські термінали.
У той час, коли країна перебуває у стані соціально-економічної кризи, рівень зарплат і пенсій один з найнижчих в Європі, а зовнішній борг України вже 58 млрд. доларів, на розгляд до парламенту виносять законопроекти для збереження "чорних дірок" в економіці, через які пройдуть мільярди доларів, котрі не обкладатимуться податками. Тобто свідомо закладаються можливості для нанесення державі збитків в особливо великих розмірах. За останніми даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, близько 42% ВВП України знаходиться в тіні, а це більше 400 млрд. гривень на рік. При цьому банки є активними ланками тіньової економіки, що проявляється в різних формах – наприклад, у роботі конвертаційних центрів, валютних спекуляціях, фінансуванні тероризму. Може, настав час посилити контроль за діяльністю цієї привілейованої касти, цієї "держави в державі"?
Аналізуючи редакцію статті 9, робимо висновок, що законопроект №1088 має низку обмежень щодо груп осіб-платників єдиного податку, а також власників програмно-технічного комплексу самообслуговування. У законопроекті відсутня як правова, так і технічна база для виконання фіскальних функцій банківськими ПТКС. Виникає враження, що законодавець свідомо уникає відповідальності і намагається вирішити ситуацію за рахунок зміщення уваги до виконання фіскальних функцій над найменш захищеними групами суб'єктів господарювання, такими як фізичні особи-підприємці, комерційні агенти банків, небанківські фінансові установи, які використовують ПТКС.
При цьому держава в особі уповноважених державних органів не надала дорожньої карти для цих груп суб'єктів господарської діяльності, що зрівняло б їх права з такими бізнес-спільнотами, як банки та інші групи більш капіталізованого бізнесу.
Одним з найбільш простих способів подолання даної дискримінації є надання найменш незахищеним суб'єктам господарювання компенсацій на впровадження реєстраторів розрахункових операцій. Однак це потребує додаткового фінансування як з боку держави, так і малого та середнього бізнесу. Та й трохи смішно говорити про такі "технології" в епоху сучасних інформаційних систем: інтернет і відкрите програмне забезпечення може стати прекрасною альтернативою, здатною задовольнити всі сторони.
На початку червня експертним співтовариством і підприємцями був проведений круглий стіл "Фіскалізація як необхідна складова податкової реформи: переваги для бізнесу і держави". Учасники дискусії дійшли висновку, що фіскалізація – це не зло, а благо, правда, за наявності однієї принципової умови – справедливості. На заході було запропоновано технологічне передове рішення – "фіскальну хмару", яка здатна ефективно і успішно вирішувати завдання фіскалізації розрахунково-касових операцій з використанням готівкових коштів.
"Фіскальна хмара" здатна забезпечити об'єднання і роботу всіх учасників ринку в єдиному інформаційному просторі, створивши безпечне і довірливе середовище передачі даних для реєстрації та обліку розрахунково-касових операцій. А справедлива фіскалізація – це детінізація економіки за рахунок отримання прозорого і керованого фінансового обороту готівкових коштів в країні; побудова прозорих товарно-грошових відносин між споживачами та бізнесом; поліпшення інвестиційної привабливості країни і, в кінцевому підсумку, поліпшення якості життя простого українця.
Все це можливо за умови чесної гри з боку парламенту і банківського сектора. Залежно від поіменного голосування за законопроект №1088, ми побачимо, наскільки влада готова змінюватися і працювати в інтересах тих, хто її "найняв". Якщо народні обранці проголосують за "банківські" поправки, то тим самим підтвердять процвітання лобізму і корупції в нашій країні.
Насправді українці (та й весь цивілізований світ!) чекають від парламенту, щоб були прибрані корупційні перепони для проведення інноваційних пілотних рішень, щоб законодавчу базу обговорювали відкрито і з урахуванням інтересу усіх сторін, щоб, нарешті, ініціативним людям не заважали будувати нові відносини у суспільстві – при тому, що всі фінансові ризики вони, зазвичай, готові взяти на себе.
4 
8642
Коментарі