Сталін, москалі і 50 баксів - фіналісти "Новели по-українськи"

Публікуємо текст Христини Кунець "До моря" - це один із фіналістів цьогорічного конкурсу "Новела по-українськи", присвяченого Криму.
"Іронічно. Символічно-абсурдно. Мінімалістськими засобами показано дуже багато. Кінцівка (якраз останнє речення) трохи "підкачала" - відзначає учасник журі конкурсу Павло Вольвач.

 

До моря

Сьогодні по обіді Андрій хотів пройтися берегом. Просто собі пройтися, заспокоїти розхитані за тридцять років нерви. Але сьогодні були зйомки. Приїхали якісь іноземці, знімали документальний фільм про Крим. Прийти, поговорити - і 50 доларів твої. Ну як відмовиш, коли ти вже півроку без роботи.
Знімали на причалі. Андрій, якась стара противна баба, якийсь молодий противний галичанин і власне режисер, який брав інтерв'ю, мали сидіти в плетених кріслах на весняному вітрі і будувати розмову. Бородань-перекладач сидів поряд поза кадром.
- Отже, Крим. Пройшов рік, відколи ви в Росії. Андрію, як вам живеться?
- Сьогодні от не снідав. Не мав апетиту. Знайшов стару газету за будинком… ну як будинком… в мене стара халупа, зразу над морем… розгадував кросворд. Трохи розчарований, трьох слів так і не додумав…
- Добре, але нам цікаво, яке взагалі життя в регіоні? Які настрої? Міжнаціональні конфлікти, проблеми на роботі…
- В мене немає роботи.
- Сталін! – раптом вигукнула баба.
- Слава Україні! – озвався галичанин.
Режисер навіть не обернувся до них.
- Тобто, у вас немає роботи…
- Москалі! – знову втрутився галичанин.
Андрій втомлено потер чоло.
- Я працював разом з жінкою… моєю жінкою. Ми розійшлися, і я пішов з роботи, щоб вона стільки не впадала в істерики… в мене й так погані нерви…
- Сталін, спасай! – баба плюнула на землю.
- Але що змінилося на півострові? Що вас найбільше гнітить?
- Мене? Не знаю… я вчора думав, не міг заснути…. Не знаю, чи вірю в еволюцію… і коли усвідомлюю, що ніколи не знатиму напевне, звідки ми… мене це, словом, дуже гнітить.
- Боюсь, ви не так зрозуміли питання…
- Подивіться, людина глузд втрачає – спробував втиснутися в розмову галичанин. – Це все від пропаганди! Промивання мізків!
- А чому ви не можете знайти нову роботу? – проігнорував галичанина режисер.
- Я працював в університеті… так відразу і не знайдеш…
- Чому не пошукаєте в Україні?
- А тут хто буде працювати? Полоти баобаби…
- Що? Перепрошую? – Режисер нахилився до перекладача і спитав, чи той правильно переклав. Перекладач щось зашепотів, на що режисер вигукнув: Ах так! Це ж класика!
- Може, ще хтось хоче задати вам питання.
Баба вихопила мікрофон :
- Сталін?
- Сталін, - втомлено відповів Андрій.
Галичанин чемно попросив слова.
- У вас тут тепер жах, так? Репресії починаються? Рівень життя падає? Набагато гірше стало?
- В мене частіше болить голова. Це рахується?
Андрій враз зрозумів, що не хоче 50 доларів. Їх тут все одно не розміняти. Тільки проблеми будуть.
Мовчки встав з плетеного крісла, пішов вниз до моря, і втопився.

×