Ексклюзиви
четвер, 08 вересня 2011 22:11

Процюк у своєму романі назвав Винниченка невротиком і Дон Жуаном

Процюк у своєму романі назвав Винниченка невротиком і Дон Жуаном

У київському видавництві "Академія" у серії "Автографи часу" вийшов вже другий написаний у незвичному для нашої літератури жанрі психічної біографії роман Степана Процюка "Маски опадають повільно" про Володимира Винниченка.

Нагадаємо, перший психобіографічний роман "Троянда ритуального болю" - про Василя Стефаника.

Із сторінок нового роману постає ексцентрична і екзотична постать Винниченка, його жорсткі та незвичні пошуки власної самобутності, прощання із набутими масками, його ризиковане особисте життя, світло і темрява, які водночас вміщує кохання, а також любов і ненависть, що супроводжувала письменника аж до смерті.

"Я цей роман писав понад рік, майже щодня. Паралельно вивчав життя Винниченка, інколи переживаючи потрясіння від невідомих мені раніше фактів...Напевно, комусь видасться, що Винниченко, особливо, до еміграції, постає у моєму романі невротиком і Дон Жуаном. Мені було важливо зобразити, як ця незвична людина поволі, п'ядь за п'яддю, змінює себе, ведучи безкомпромісну боротьбу із власними лінощами, деструктивними рисами характеру і фатумом долі.

Якщо у першій половині життя Винниченка ще можна назвати невротиком (хто із нас не буває і таким?), то загалом йдеться про потужну еволюцію до видатного мислителя і місіонера, який створив власну концепцію щастя – конкордизм. Я вже не кажу, що його твори перекладалися багатьма мовами, особливо роман "Слово за тобою, Сталіне!", - розповів Процюк.

За його словами, коли роман був уже майже написаний, Винниченко приснився письменнику.

"Такий красивий, у строгому темно-синьому костюмі, із чорною борідкою. Я начебто показую йому якийсь альбом, він листає... Схвально киває головою. Для мене це був знак: Степане, запрацювався, пора закінчувати роман", - додав автор.

Зараз ви читаєте новину «Процюк у своєму романі назвав Винниченка невротиком і Дон Жуаном». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

31.10.2009 14:03:18Кирило212.35.178.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Отак і ми втрьох зустрілись біля Феофанії в Голосіївському лісі, не бачившись понад десять років, і мандрували потім через буковий ліс до дядька Ніколая. Вечеряли, що пані Марічка натворила, пили піво, гомоніли і дивились у Голосіївський ліс. Аж раптом над лісом почорніло, захмарилось, зірвалася буря і Виталік взяв та й пішов у тую бурю, мабуть найбільшу цього літа. Ніколай возьме та й найде щось про це на корі дерев, бо вода має пам'ять. А вечір був незвичайний, незабутній.
09.10.2009 13:20:12Оксана194.0.138.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Клас!!!!
05.10.2009 20:26:04278.107.55.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Давно говорю по русски, но украинский романтизм - пуповина матери. Ну я же не в силах разрезать по-живому. Люблю язык, люблю людей. Вiталiй, пишите свои зарисовки. Они нужны.
05.10.2009 18:55:03Юрченко109.86.92.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Спасибо за то, что вы делитесь своими воспоминаниями о Вашей родине.Читая их я все это вижу своей душой и вспоминаю свое детство, Веру Кириловну, которая мне подарила первую книжку в моей жизни.Это был Букварь!!!
05.10.2009 17:10:24Tetiana82.144.201.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Дуже люблю дощ, як досвідчений поціновувач отримала справжнє задоволення.Колись бачила по такому дощу влітку на зелену траву (вдень!)виповз кріт...
05.10.2009 11:07:09pol5595.111.183.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
даааа уж...у багатьох е подібна дорога
05.10.2009 08:53:52Tetyana92.249.113.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
надзвичайне оповідання - ореол того дощу і тиха пластика розповіді абсолютно співпадають! всіх благ Вам, авторе!
04.10.2009 16:59:22Оля82.207.49.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Нане: не пАнравилось - читай Донцову.
04.10.2009 12:45:08Віктор81.180.76.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
FIZUK'u. Як на мій погляд, пан Жежера - високий професіонал своєї справи. А високий професіоналізм - це талант і самовіддана нескінченна праця. На жаль, часто, в умовах країн бувшого СРСР, це ще і мала заробітна плата і обділені увагою професіонала близькі люди.
04.10.2009 11:42:19FIZUK89.105.239.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Таке враження , що таке пише дуже хитромудра людина.