Міжнародний поетичний фестиваль MERIDIAN CZERNOWITZ поспішає поділитися гарною новиною з прихильниками творчості Дмитра Лазуткіна, автора збірок поезій "Дахи" (2003), "Солодощі для плазунів" (2005), "Паприка грез" (2006), "Набиті травою священні корови" (2006), "Бензин" (2008). Його нова книжка "Добрі пісні про поганих дівчат" уже в друкарні. Тож, дуже скоро, у вересні, відбудеться її презентація під час третього фестивалю MERIDIAN CZERNOWITZ. А наразі спілкуємося з автором про особливості нової збірки, кохання і найближчі творчі плани.
Цьогоріч світ побачить твоя нова книжка "Добрі пісні про поганих дівчат". Чим вона особлива, на відміну від твоїх попередніх робіт?
"Добрі пісні про поганих дівчат" – це моя перша книга з 2008 року, коли вийшов "Бензин". У "Добрих піснях..." багато слів про кохання, багато пауз про кохання і багато кохання як такого. Як на мене, це найбільш зріла, найдоросліша книга. Виросла моя поетична майстерність, змінилися погляди на світ. Звісно ж, без мистецьких провокацій не обійшлося, але переважно тексти тяжіють до класичної форми. Римовані вірші складають десь 80% книги. Немає ненормативної лексики. Якось так вийшло само собою.
Чому саме така назва?
Бо в цих текстах є відчуття музики. Це майже пісні. І всі вони добрі, принаймні, незлі – без прихованих образ та шкодувань за тим, що не відбулося.
Серед інших видавництв ти обрав MERIDIAN CZERNOWITZ, який, в принципі, і не є видавництвом. Чому так сталося?
Завдяки фестивалю створився певний контекст. Я себе в ньому відчуваю. До того ж, ідейні натхненники видавничих проектів MERIDIAN CZERNOWITZ завжди в творчому пошуку, в русі – це мені імпонує. Гнучкість думки і внутрішня мобільність – це те, чого бракує багатьом видавцям.
Чи плануєш презентаційний тур Україною на підтримку книжки?
Так, разом з Остапом Сливинським і Андрієм Любкою готуємось до туру по Західній Україні. Потім будуть презентації безпосередньо в Чернівцях, в тому числі з гуртом "Калєкція", а згодом – на Форумі видавців у Львові. Хотілося б зробити і спільний проект-перформенс з гуртом "Козак систем", у якого є кілька пісень на мої тексти. Але це, мабуть, вже під час презентації книги у Києві. До того ж, маю надію, що вдасться виступити у вересні в Рівному в рамках фестивалю "СУП", а також в інших містах України. Є попередні домовленості з Харковом і Сумами. Думаю, що Черкаси і Вінницю теж не омину. Остаточний план дій будемо узгоджувати ближче до кінця серпня.
2 
4880
Коментарі
Шановний, ну коли ви вже перестанете писать?
Прочитані в юності слова Бабеля та записані в товстий заг.зошит - Полиграфкомбинат, Кишенев, 1 сорт, 96 листов. Цена 44 коп. - згадуються часто: "Оставалось только ждать, а ожидание счастливых дней бывает иногда гораздо лучше этих самых дней. Но в этом я убедился позже. Тогда я ещё не подозревал об этом странном свойстве человеческой жизни". Перерізати зошит не було необхідності, він цілий, бо я не служила, а чекала однокласника. Дякую.
Відомий футболіст московського " Спартака" Андрій Тихонов признавався , що йому ще років з десять після демобілізації з армії снились кошмари.
" Хто ж знав, що воля — тяжка, мов хвороба" - кажите ви. А мені здається це в вас говоре, вибачайте, раб.
Подумайте самі, випустіть птицю із клітки на волю і та потиняється, заб'ється під кущ, злякається сонця. Вчиться бути свободною.Ведмеді втекли на волю та по дорозі ввечері зголодніли, згадали, що там, в зоопарку, якраз роздають вечерю. Людина звикає, на жаль, навіть до нещастя, знаходить собі свої маленькі щоденні радощі, виживає. Віталій зачепив хорошу тему.
Їй Богу, пане Віталій, вам добре служилося! В мене після демобілізації було відчуття польоту, надзичайної легклості і несамовитої радості можливо тому, що я за два страшних роки принижень, на відміну від вас, не цілувався жодного разу, але бачив стільки бридкого і гидотного в людській суті, що його мені вистачило на довгі роки. Від такої служби пили замість кави соляну кислоту...
Чудово! Завжди доброзичливо, без злоби і жлобства.
Браво, пане Віталію! З великим задоволенням завжди читаю Вашу колонку.Мудрість і розуміння життя приходить з віком.Лише з висоти прожитих років можна дати оцінку колишнім ідеалам,і теперішнім.
Автор видит криминал в праздновании советского Дня танкиста? Весной на вокзале видел много дембелей с буквами ВДВ на погонах при том, что у нас нет таких войск, есть аэромобильные и, кроме этого, самопальные уже давно забытые голубые петлицы.Откуда это у них? Видать, молодёжь осознаёт комичность украинских вооружённых сил и хочет быть похожими на бравых солдат советской (красной) армии.
Оцените ситуацию.2009год, 23 февраля Ялта,Крым, 23 часа вечера.Идет группа молодых людей(для меня молодых) и печатая шаг поет Гимн СССР, а потом "Прощание славянки".Если честно, это надо было слышать...Весь район замер и слушал....
Хорошо сказал! Молодчага!!!...
Не хочу політики, але, але, але. Чим можуть гордитися хлопці, які служать в українській армії? Що розганяють демонстрації, що верховний головнокомандувач двічі судимий злодій шапок? Тому і ВДВ.
Разве солдаты срочной службы, пусть даже внутренних войск, разгоняют демонстрации? У срочников и сил то не хватит.))))
насколько я помню из прессы- у нас в Украине количество служивых -милиционеров больше, чем в Украинской Армии.Чем ни полицейское государство.А боеспособны, по-моему, остались только те части, которых еще держат на плаву для участия во всевозможных международных учениях и службы в группах войск ООН.
Дуже гарно. Дякую!
"воля — тяжка, мов хвороба" Браво, пане Віталію! А це просто конгеніально: "Перші дні після дембеля — це так, наче ти втратив свободу назовсім. Хоч насправді втратив лише змогу милуватися нею здалеку". Ми схильні ідеалізувати те, чого не маємо. А коли нарешті його отримуємо, то це неминуче приносить втрату того ідеалу, прекрасної мрії.
Написано чудово. На жаль, чи то пак на щастя, я жінка і Вас зовсім не розумію.