15 вересня проходило масштабне святкування 1000-річчя Лядівського Усікновенського скельного чоловічого монастиря, що в Могилів-Подільському районі Вінниччини. Заснований він у 1013 році преподобним Антонієм Печерським на його шляху зі святої гори Афон до Києва.
За довгі роки існування монастир було зруйновано, а відродження його почалося у 1998 році. Вже на під'їзді до села Лядова дорогу перекривали кілька кордонів міліції. Проїхати до монастиря могли тільки ВІП-гості. Решті рекомендували залишити автівки на трасі і пересісти на рейсовий автобус. Обіцяли, що той довезе до самого монастиря. Але автобус доїжджав тільки до центру села. Звідти паломникам потрібно було йти 2 км пішки під дощем, але по новій асфальтованій дорозі.
"Слава Богу, що таку зробили. Раніше ми їздили сюди на "Жигулях". То як дощ, пішки від траси 6 кілометрів йшли, проїхати не можна було", - запевнила Надія Сокол з селища Вендичани Могилів-Подільського району. У підніжжя монастиря дорога закінчувалась. Щоб пройти до місця, де ведеться урочиста літургія, або піднятися в монастир, треба було долати шлях з розкислого ґрунту.
"Так чекав отець Антоній (настоятель Лядівського монастиря — Gazeta.ua) , що дадуть гроші з державного бюджету. Мали ж все тут доробити. Дорогу аж доверху, паркан. Але не дали. Через переживання він навіть у лікарню попав з тиском. Я ж сюди вже третій рік їжджу. Бачу, як багато змінилось. Клумбочки, альтанки", - зітхала Ірина Гаврилюк з Вінниці.
Окрім міліції, влада залучила бійців внутрішніх військ. Вони стояли за кожних 4 м на дорозі до монастиря. Вартували, щоб прихожани не підходили близько до обриву. Також на крутих спусках допомагали пересуватися доверху і донизу прочанам похилого віку. Дехто навіть зводив стареньких бабусь до самого низу. Ті дуже дякували "синочкам" та просили в Бога їм здоров'я.
"Нічо, що так важко йти. До Бога має бути важка дорога. Тоді буде більша радість, як цю дорогу подолаєш", - наставляла вінничанка Тетяна Будяк свою 10-річну донечку Марину. Трійка жінок з міста Козятин перемовлялись, чому не приїхав Президент на святкування.
"Не захотів позоритися перед людьми. Бо указ про святкування видав, а грошей на це не дав", - припустила одна.
"Та ні, він забоявся, що охорона безпеку не буде гарантувати, бо он Молдова через річку", - заперечила друга.
Усі бажаючі могли безкоштовно пообідати борщем, супом, кашею та голубцями біля трапезної, де стояли довгі столи. Годували прочан також і при в'їзді в монастир. Біля альтанок також поставили столи. На березі Дністра, що межує з Молдовою, під накриттям на помості священники проводили святкову літургію. Навколо під парасольками та в плащах відправу слухали близько тисячі вірян. Неподалік розгорнувся ярмарок, де торгували православною літературою, іконами, вишитими сорочками, керамікою та іншим. Ближні села облаштували в ятках "світлиці" з виробами майстринь та випічкою.
"Не знаю, нащо ту ярмарку так близько поставили. Тут літургія йде, а тут шашлики жарять. Не ладан! Не ладан!", - обурювалась вінничанка Віра Поліщук. Після літургії на великій сцені урочисто представили поштову марку, випущену до ювілею святині. Владика Сімеон нагородив орденами та грамотами всіх благодійників. Представники православних конфесій з Молдови, Румунії та Греції привезли до Подільського Афону, як називають Лядівський монастир, ікони. Потім розпочався концерт. У святкуванні прийняло участь більше 10 тисяч людей.
2 
1
Коментарі
4