10 життєвих правил режисера театру

Анатолій Нейолов — керівник столичного театру імпровізації "Чорний квадрат". Створив його у 1991-му.

"Перші роки нічого не виходило. Не було знань, умінь, досвіду. Я постійно помилявся, бо переоцінював власні знання і можливості. При цьому намагався не поширювати свій поганий настрій на інших. Людина, яка не вміє контролювати свої емоції, - неповноцінна особистість", - каже Анатолій Нейолов.

 

З журналом "Країна" режисер поділився своїми життєвими правилами.

1. "Що про мене подумають інші" - найстрашніше рабство, яке може бути. Для мене не важлива думка інших людей. Важливі лише ті рідні і близькі, кого я усвідомлено обрав.

2. У мене завжди поганий настрій - роботи більше, ніж вільного часу, маю хвору спину і серцеву недостатність. Але ніколи цього не показую і не поширюю свого настрою на інших.

3. Нікому не позичаю і сам у борг не беру. Мої потреби солідарні з можливостями.

4. Я сина жодного разу не вдарив, хоча виховую жорстко. Можу покарати хіба що ігноруванням або зауваженням. Ніколи не виявляє агресії. Залякана дитина ніколи не зможе творити.

5. Батько багато пив, дійшов до "білочки". Але я йому вдячний, бо навчив мене багато чому своєю поведінкою. Завдяки йому прийняв рішення для себе ніколи не пиячити. Навчився самоконтролю і витримці, бо не мав іншого вибору.

6. Бити людину можна, коли від неї є небезпека життю інших. Якщо моїм рідним хтось загрожуватиме, то не просто битиму, знищу таких.

7. Я винен своїй мамі. Вирішив для себе це сам. Ми жили бідно, а вона водила нас з сестрою у музеї, на гуртки малювання і музики. Зробила все для того, щоб я виріс тим, ким є зараз. Дала можливість обирати.

8. Дружу зі старими друзями. Новим шансу не даю. Дружба потребує інвестицій у часі, перевірки часом і постійної праці. У мене не має часу для цього.

9. Подвиг — це маленькі перемоги над собою. Я довго працюю і часто лягаю спати о 4-й ранку. А встаю о 7-й , щоб відвести сина в садочок. Не розбудив дружину і зробив маленький подвиг для неї.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому вмирає кохання - відповідь режисера

10. Мій син ніколи нічого не отримує за допомогою сліз. Плакати йому можна, якщо страшно і якщо боляче. Якщо хоче щось, має аргументувати своє прагнення. Почали вчити цьому з двох років.

Повну розмову з Анатолійєм Нейоловим читайте у журналі "Країна" від 20 травня 2018 року або за посиланням.

×