"Час єднатися!" — закликає нас із виборчих бордів "Блок Петра Порошенка". За єднання або об'єднання активно висловлюються інші політсили та політики, які отримали крісла завдяки Майдану.
Справді — що за таких важких часів може бути ціннішим за єдність суспільства і влади? Та й Майдан довів силу об'єднання задля реалізації мети, що спочатку здавалася недосяжною.
Проблема в тому, що можновладці вочевидь трактують єднання як повне схвалення людьми всього, що б вони не робили. Та єдність із народом потрібно заслужити важкою й ефективною працею на користь суспільства, чесністю та порядністю. Народ підтримуватиме владу тоді, коли довірятиме їй.
Нині підстав для такої довіри майже немає. Навпаки, стрімко зростає несприйняття людьми багато з того, що робить влада.
Парламент ухвалює за зачиненими дверима й без жодного публічного обговорення важливі закони — такого не було навіть за Януковича. Суд випускає "беркутівця", підозрюваного в розстрілі Майдану. Генеральний прокурор Ярема покриває заступника Анатолія Даниленка, спійманого журналістами на масштабній корупції. Президент Порошенко призначає головою Кіровоградської облдержадміністрації Сергія Кузьменка, який голосував за злочинні закони 16 січня, а своїм радником — колишнього першого заступника міністра закордонних справ Руслана Демченка, який активно дискредитував Майдан перед світовою спільнотою. Прем'єр Яценюк піариться на перельотах економ-класом, приховуючи проживання в Нью-Йорку в шалено дорогому навіть для багатої країни готелі. Київський міський голова дурить виборців, балотуючись за списком "Блоку Петра Порошенка" й не маючи намірів працювати в парламенті в разі його обрання. На Майдані знову відкрито б'ють журналістів, і за це нікого не карають. Тисячі загинули на Донбасі внаслідок бездарного командування військом, але особиста відданість армійського керівництва президентові цінніша за життя співгромадян.
Все це не винятки, а типові історії сьогодення. Так звана політична еліта свідомо, на шкоду суспільству й на власну користь, відмовилася від зміни виборчого законодавства, знехтувавши вимогами Майдану щодо очищення влади. Завдяки цьому в парламент пруться десятки видатних корупціонерів і колишніх "регіоналів". У багатьох випадках владні партії відверто "зливають" мажоритарні округи, за домовленістю виставляючи проти ворогів Майдану завідомо програшних кандидатів.
Отож, якщо влада закликає нас до єднання, то нехай пояснить: навколо чого й задля чого?
Природно й життєво необхідно згуртуватися проти зовнішнього ворога в особі Росії — але ж ми не можемо підтримувати тих, хто дедалі частіше постає ворогом внутрішнім. Вони фактично є поплічниками Путіна, бо своїми діями ослаблюють Україну.
Ми готові єднатися й терпіти економічні негаразди та зниження рівня життя через реформи, що прокладуть шлях до нової, європейської України. Проте погіршення добробуту є, а реформування — немає. Натомість лише пафосні промови й обіцянки.
Гуртуватися можна довкола цінностей — але тоді можновладці мають демонструвати суспільству чесність і порядність, відданість демократії та повагу до прав людини, несприйняття корупції, високий моральний рівень. Смішно навіть "запідозрити" в таких чеснотах переважну більшість із нинішніх керівників різного рівня.
Люди дедалі краще розуміють, що це однозначно не та влада, за яку вони боролися на Майдані. Звісно, ніхто не очікував швидкого чудесного перетворення гидкого каченяти на прекрасного лебедя. Та не очікували й такого блюзнірства й цинізму, зневаги до пам'яті загиблих.
Єднання з такою владою не має сенсу, адже це означатиме сприяння відкочуванню країни до часів Януковича. Українці мають демонструвати інше — вимогливість до можновладців і безперервний потужний тиск на них. Лише це може допомогти владі стати гідною народної довіри, тоді можна буде говорити про єднання. Без постійного пресингу повториться 2005 рік, коли було змарновано шанс на побудову нової України. Нинішні процеси багато в чому повторюють тодішні, та й люди на верхівці значною мірою — ті ж самі.
1 
1
Коментарі