Більшість кандидатів у народні депутати не мають ідей, які можна запропонувати виборцям, і які б їх зацікавили. Логіка політиків проста: у мене є кошти на цю кампанію, а справа технолога конвертувати готівку в голос виборця. У результаті на голови громадян за короткий період передвиборної кампанії звалюється великий арсенал маніпуляцій їхньою свідомістю. Тож пропоную наступні рекомендації щодо самозахисту виборця від політтехнологій.
1. Вибирати свого представника в парламент. Людину, яка найбільше буде представляти ваші інтереси, а не власні, корпоративні чи партійні. Хороший депутат — не політик і не державний діяч. Це технічна посада провідника рішень виборця.
2. Мотивація кандидата важливіша за його професіоналізм. Оскільки ідеальний депутат — це представник інтересів виборця, тому останнє, на що потрібно звертати увагу — освіта кандидата і його професійні якості. Краще вибрати прибиральницю з мотивацією бути представником громадян, ніж кандидата з блискучою освітою і кар'єрою, але з іншим мотивом.
3. Не голосувати за чиновників і висуванців великого бізнесу. Вони звикли командувати в ієрархічній системі управління, а не представляти інтереси простих людей. Депутати мають бути здатні протистояти адміністративному, фінансовому та кримінальному тискові зацікавлених груп. Крім того, інтереси великого бізнесу багато в чому суперечать інтересам виборців.
4. Не вибирати депутатів, які балотуються на третю і більше каденцію. Який би хороший не був народний обранець, але за два терміни в парламенті він неминуче відривається від інтересів і турбот виборців. Дайте хорошому депутату відпочити.
5. Не вірте соціологічним опитуванням. Використання соціології в якості політичної технології набуває дедалі більшого розмаху. Часто за допомогою замовних досліджень переконують більшу частину виборців, що певний кандидат є не прохідним і його поразка практично забезпечена. Перемога чи невдача кандидатів залежить тільки від вашого вибору.
6. Не вірте рекламі. Кандидат, який має мотивацію стати вашим представником в парламенті, не буде, чи скоріше не зможе, витрачати кошти на зовнішню або телевізійну рекламу. Тому користуйтеся простим правилом: побачили біґ-борд чи розтяжку з фото кандидата — не голосуйте за нього, незважаючи на його політичні декларації та обіцянки.
7. Не вибирайте родичів. Парламент — це орган представницької демократії вільних і рівноправних громадян, а не місце для сімейних династій. Це стосується й партійних списків. Враховуючи, що родичі й куми намагаються потрапити в Раду часто під різними прізвищами, проявіть наполегливість і знайдіть відповідну інформацію про кандидата.
8. На мажоритарних округах не вибирайте за партійною приналежністю. Величезна частка виборців не знає, що за партійними списками можна проголосувати за одну партію, а в мажоритарному окрузі за кандидата від іншої партії або й за самовисуванця. Не обмежуйте свій вибір. Це найпростіша рекомендація.
9. Не бійтеся, що хтось зможе проконтролювати ваш вибір. Багато кандидатів із чиновників, власників і керівників великих підприємств погрозами намагаються змусити своїх підлеглих голосувати за них. Влада, яка обіцяла проведення чесних виборів, на це старанно заплющує очі. Не бійтеся голосувати проти свого начальства і його кандидатів. Про це ніхто й ніколи не дізнається.
10. Робіть свій вибір заздалегідь. До того часу, коли на виборців обрушиться основний потік маніпулятивних технологій.
11. Менше дивіться телевізор напередодні виборів. У тих, хто переглядає телепередачі понад годину на день, практично немає шансів зробити усвідомлений вибір, про який вони в майбутньому не будуть шкодувати.
12. Не продавайте свій голос. У результаті вийде собі дорожче.
3 
1
Коментарі