пʼятниця, 10 серпня 2018 06:50

10 років тому ми були такі, як європейці — зараз

Автор: REUTERS
  Нані Теніешвілі плаче над могилою сина Заура на меморіальному цвинтарі грузинських солдатів, які загинули під час війни в Грузії, Тбілісі, 8 серпня 2018 року
Нані Теніешвілі плаче над могилою сина Заура на меморіальному цвинтарі грузинських солдатів, які загинули під час війни в Грузії, Тбілісі, 8 серпня 2018 року

10 років тому сталося російське вторгнення в Грузію. Ми сьогодні виводимо наш 2014-й із 2008-го, але давайте будемо чесні.

Скільки з нас декаду тому сприймали російсько-грузинську війну як предтечу російсько-української?

29% українців вважали агресором у тій війні Грузію. 24% — Росію. Провину на обидві сторони покладали 19%. Це дані опитування Центру Разумкова, зробленого одразу після п'ятиденної війни. Ілюстративно, правда?

Ми любимо вигадувати самих себе заднім числом. Але давайте відверто — 10 років тому ми відрізнялися від себе нинішніх.

Трохи більше ніж за рік — у січні 2010-го — до другого туру українських президентських виборів вийдуть люди, в програмі яких "грузинського контексту" не було. І справа тут не тільки в постатях Тимошенко і Януковича. Передвиборні штаби працювали від суспільного запиту. А в тій Україні запиту на оборону не існувало.

Заклики годувати армію сприймалися тривожно. Заклики готуватися до оборони — як панікерство. Контекст військово-морських навчань у Чорному морі залишався незмінним — відбиття атаки "третьої держави" й боротьба з незаконними збройними формуваннями. Під ними мали на увазі кримських татар. А Чорноморський флот Росії за легендою навчань проходив як союзник.

Російсько-грузинська війна і справді була предтечею російсько-української. Тільки зовсім з іншим змістом.

Ми нарікаємо на короткозорість союзників. На їхню беззубість. На неготовність адекватно оцінювати ризики. Але 10 років тому ми поводилися точнісінько так само.

Ми скаржимося, що вторгнення в нашу країну не призвело до тотальної ізоляції агресора. Що світ продовжує торгувати з Москвою. Купувати її газ і продавати все інше. Але хіба ми самі готові були захищати грузинський суверенітет ціною українських прибутків?

Ми вимагаємо не урівнювати відповідальність агресора й жертви. Але де була наша принциповість 2008 року?

Ми звинувачуємо інших у тому, в чому 10 років тому можна було дорікнути нам самим. Хочете зрозуміти логіку європейських обивателів — згадайте себе.

Втім, у тієї війни є ще один урок. Грузія не була частиною "русского мира" — в тому вигляді, в якому прийнято говорити щодо України. Своя мова. Своя церква. Своя власна історія, культура і традиції. Дистанція між грузинами й росіянами куди наочніша — і залишає куди менше простору для розмов про "один народ". Однак від вторгнення все це захистити не змогло.

Тому що і мова, і церква, і ідентичність — це важливі умови, але недостатні. Вони можуть ускладнити завдання агресору, але не зупинити. Бо імперія міряє свої апетити не культурними відмінностями, а потенційними витратами.

Тому зупинити чужу армію може лише власна. А ось від ідентичності цієї армії залежить те, чи буде вона готова відкривати вогонь.

Доведено Кримом.

Зараз ви читаєте новину «10 років тому ми були такі, як європейці — зараз». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути