Львівський публіцист Орест Друль порівняв оригінали творів Івана Франка з їх виглядом у виданому в радянський час 50-томнику. Проаналізувавши цензуровані місця, він пише, що розуміє, чим страшний був Франко для тодішнього державного режиму. Проте крім суто "політичних" втручань у класика, прискіпливий читач Друль відзначає наслідки професійного недбальства й попросту нерозуміння написаного, яке проявили укладачі академічного видання. Перечитування зроблених ним звірок показує, чим страшний Франко цензурований. Страшний уже через викривлення його думок.
Gazeta.ua передруковує статтю та деякі приклади текстових відхилень.
Ідея цього дослідження в мене з'явилася - страшно сказати - 28 років тому, коли готував для самвидавчого "Євшан-зілля" добірку купюр в 50-томнику Франка. Сухі Франкові цитати вилученого з його праць тексту без жодних коментарів чітко вказували, чим страшний він був для тодішнього режиму.
Тоді ж, виписуючи з першодруків ці купюри, звернув увагу, що й у невилученому тексті є маса спотворень, але вже не з вузько ідеологічних компартійних причин, а в силу халтурності - цієї ширшої "ідеології" совдепії.
Нині, коли 50-томник доповнили чотирма (а за обсягом фактично вісьмома) томами і томом "вилучених шматків тексту" (купюр), спостерігається певна ґлорифікація "Зібрання творів у п'ятдесяти томах" як якогось наукового подвигу, який на найближчі десятиліття закрив тему публікацій Франкової спадщини. Видання під егідою Академії наук часами сприймається як академічний тип видання ("вичерпна повнота, яка передбачає надрукування не тільки всього корпусу закінчених творів, а й всі інші редакції, незакінчені твори, уривки, фрагменти, плани, начерки, записні книжки, словом, все, що збереглося як з опублікованого, так і з неопублікованого").
Натомість видання не дотягує навіть до проголошеного рівня науково-критичного, текстологічна методологія, проголошена на початку першого тому видання, фактично відповідає рівню масово-популярного видання — але не витримувалися (згадувана совдепівська халтура) навіть і ці задекларовані вимоги (власне, далі наведу деякі приклади цього).
І лиш e другому додатковому томі (т. 52, 2008 рік, в 51-му томі М.Жулинський ще писав про "успадкування наукових принципів, запропонованих 50-томником") ми побачили визнання повністю оновленої редакційної колеґії: "Спроба дати "єдину мовну редакцію творів І. Франка, замінивши сучасними літературними формами Франкові написання", як це декларувалося у замітці "Від редакційної колегії" (1, 14), на практиці виявилася в ряді випадків спотворенням авторської волі, нав'язуванням не властивих Франковому письму не лиш орфографічних, а й стильових форм, зрештою, вилученням із текстів притаманного їм колориту місця і часу написання."
Текстологічна методологія "осучаснення" мови Франка мала (має?) ще одну ідеологічну підоснову, як зауважила Марія Білоус, "сумнозвісної нівеляційної настанови щодо західного варіанту, "трактування його як обласного з штучними іномовними привнесеннями, а не як повноцінного в партнерстві зі східним". Тоді як мовотворчість І.Франка гідно репрезентує ті мовні здобутки західноукраїнських земель, які від початку 80-х років XIX ст. забезпечували поліфункціональність західного варіанту української літературної мови". Цьому служить і цільова настанова збереження — яко своєрідного мовного декору — певних структурних рис західного варіанту української літературної мови лише в мові персонажів Франка (в окремих випадках з пересадою — бо у 50-томнику спостерігаємо підредаговування якраз цієї мови в сторону більшої галицькості), тобто відірвати мову Франка від мови його персонажів — в той час як така мовна двоплановість, зазначав Михайло Возняк, для Франка нехарактерна: "у самого Франка мова автора і мова персонажів у творі (за нечисленними винятками) однакова: або літературна або локалізована (забарвлена діалектизмами)".
Направду, важко назвати науковим видання, в якому "організаційна неузгодженість" (за окресленням М.Жулинського в тому ж таки 51-му томі) призвела до того, що Франкова стаття "Beiträge zur Quellenkritik einiger altrussischer Denkmäler" (з "Archiv für slawische Phililogie", Bd. 29, №2-3, S. 282—304) була в п'ятдесятитомнику опублікована двічі, в двох різних перекладах: спочатку в 37-му томі (стор. 433, редактор тому І.Дзеверін), а потім, через 10 місяців — в 38-м (але за іншого редактору тому — М.Яценко, стор. 355). А вже таке, як, наприклад, переплутати в бібліографічних даних довідкового матеріалу римське "II" з арабським "11" — про це і мови нема (Юрко Винничук — чекаємо — обіцяв зібрати докупи і опублікувати свої нотатки ляпів з коментарів до томів видання).
Зрештою, лише одне повернення літери "ґ" вимагає перевидання всього 50-томника, бо нові Франкові перевидання, роблені на основі "академічного" видання, обмежуються хаотичним ґ-доповненням, в основному лише в словах "ґрунт" і "ґазда". Оце уникнення "ґ" — що виносилось в один символьний ряд з тризубом і блакитно-жовтою барвою — доводило до абсурдів: у цитованій статті М.Возняка у "Віснику АН УРСР" замість нього просто лишили пробіл, а в оповіданні "Оловець", де написання "ґ" є для тексту смислопороджуючим ("Пятка подабала радше на ґ, нїж на круглочереве, гребенясте 5") замінили його на велике "Г" ("П'ятка подобала радше на Г, ніж на круглочереве, гребнясте 5"). Цікаво, що сам Франко в польській версії оповідання замінив його на грецьку дельту ("Piątka podobną była raczej do δ, niż do brzuchatego, grzebieniastego 5"), але щоб це використати в 50-томнику, треба було, певно, прочитати оцей "Ołówek" в літературному додатку до "Kraju" за 1886 рік.
Для ширшої ілюстрації текстологічних практик 50-томника я вибрав його літературно-критичний (на мою думку) magnum opus "Із секретів поетичної творчости". Неоцінена, на велику шкоду нашій літературі, у свій час ця його річ тепер доволі активно включається в науковий обіг, зокрема через цікаві паралелі із З.Фройдом. Не хотілобися, щоби в цьому обігу він функціонував у спохабленому вигляді, тому, звертаючи увагу на "виправлення" в 50-томнику, пропоную читати і поширювати саме автентичний текст з "Літ.-наукового вістника". Він того вартий.
Але не стримаюся, і для початку наведу кілька курйозних прикладів перекладу мови Франка на академічну мову 50-томника з його прози:
у Франка: "А, небоже, — відповів о. Ілія встаючи, — та-бо вона несповідана вмерла! Що то за порядок?"
у 50-томнику: "...та-бо вона несподівано вмерла! Що то за порядок?"
("Патріотичні пориви")
у Франка: "Страта корови, то була та "чортова дїрочка", в котру пішли всї надїї, всї радощі, всї помисли бідної Василихи"
у 50-томнику: "Стара корова — то була та "чортова дірочка", в котру пішли всі надії, всі радощі, всі помисли бідної Василихи"
("Odi profanum vulgus")
у Франка: "Арештований! — скрикнув він немов переполошений. — Що се знов за концепт!"
у 50-томнику: "...Що се знов за концерт!"
("Острий-преострий староста")
у Франка: "А в додатку непорадність, глупота і негосподарність наших хлопів"
у 50-томнику: "А вдодатку непорядність, глупота і негосподарність наших хлопів"
("Перехресні стежки"):
у Франка: "Той пірвав ся до бійки"
у 50-томнику: "Той дірвався до бійки"
("Борислав сьміє ся")
у Франка: "Хто то вкаже тобі дорогу, хто підвезе тебе, мій бідний народе?"
у 50-томнику: "...хто підведе тебе, мій бідний народе?"
("Перехресні стежки")
у Франка: "І парубок замахнувшися вцїдив своєю долонищею Шнадельського в лице"
у 50-томнику: "... вцілив своєю долонищею"
("Перехресні стежки")
у Франка: "Але того, що люди терплять і терпіли, того страху, холоду, побоїв і невигід"
у 50-томнику: "... того страху, голоду, побоїв і невигід"
("Перехресні стежки")
у Франка: "пішов далї — не до міста, а за міст"
у 50-томнику: "пішов далі — не до моста, а за міст"
("Перехресні стежки")
і т.д. і т.д.
Ну, а тепер про текстуальні зміни у статті Ів. Франка "Із секретів поетичної творчости".
Зміна семантики: Франкове "змисл" (=орган чуття), "змисловий" "перекладається" або як "замисл", або як "смисл" (смисловий), або таки залишається як "змисл"; натомість Франкове "смисловий" "перекладається" як "змисловий":
у Франка: "зі зверхнього сьвіта доходять до наших змислів певні механїчні чи хемічні імпульси (тверді тїла, плини, запахи, тремтїня етеру або електричні рухи) і удїляють ся нашим нервам."
у 50-томнику: "зі зверхнього світу доходять до наших замислів певні механічні чи хімічні імпульси (тверді тіла, плини, запахи, тремтіння етеру або електричні рухи) і уділяються нашим нервам."
...
у Франка: "з них кидаєть ся певний відтїнок, уже не кольористичний, а чутєвий, на цїлу поему"
у 50-томнику: "з них кидається певний відтінок, уже не кольористичний, а життєвий, на цілу поему"
у Франка: "От тим то більша часть наших снів має, так сказати, аналїтичний характер"
у 50-томнику: "От тим-то більша часть наших слів має, так сказати, аналітичний характер"
у Франка: "Коли я одного рана лежав у ліжку" (ранку)
у 50-томнику: "Коли я одного разу лежав у ліжку"
у Франка: "память, тоб то можність переховуваня і репродукованя давнїх вражінь"
у 50-томнику: "пам'ять, тобто можливість перераховування і репродукування давніх вражень"
[див. СУМ (4): "переховувати" — це "зберігати"]
у Франка: "От тим то дослїд над ассоціяциєю ідей у поета може нам докинути дуже важний причинок до його характеристики"
у 50-томнику: "От тим-то досвід над асоціацією ідей у поета може нам докинути дуже важний причинок до його характеристики"
у Франка: "він працював по 18 годин денно"
у 50-томнику: "він працював до 18 годин денно"
у Франка: "позволять нам повести розпізнанє границь між поезиєю і музикою ще пару кроків далї"
у 50-томнику: "позволять нам провести розпізнання границь між поезією і музикою ще пару кроків далі"
у Франка: "значить, усяке нове сцїпленє, яке до нашої розумової скарбницї вносить виклад ученого, мусить розривати масу старих сцїплень"
у 50-томнику: "усяке нове зціплення, яке до нашої розумової скарбниці вносить вклад ученого, мусить розривати масу старих зціплень"
[див. СУМ (3): "виклад" = "лекція"]
у Франка: "Ориєнтальні народи, старі Єгиптяне, Жиди, Вавилоняне здавна були далеко більше вразливі на запахи"
у 50-томнику: "Орієнтальні народи, старі єгиптяни, євреї, вавілоняни, здавна були далеко більше вразливі на запахи"
[в той же час в 50-томнику є "Гете розпочинає свого "Вічного жида""]
у Франка: "з найбільшою увагою слухаю оповідача, перериваючи його часом своїми запитанями"
у 50-томнику: "з найбільшою увагаю слухаю оповідання, перериваючи його часом своїми запитаннями"
у Франка: "В 1884 р. Леметр розбираючи повість Золя "L' Oeuvre""
у 50-томнику: "В 1884 р. Леметр, розробляючи повість Золя "L'Oeuvre""
у Франка: "промовляючи не тілько до самого чутя, але й до інтелїґенциї"
у 50-томнику: "промовляючи не тільки до самого чуття, але й до інтелекту"
["інтелїґенция" тут, власне і має значення розум, інтелект, раціо, єдино, що це значення не зафіксовне в СУМ, точніше, зафіксоване в прикладах (2), але неправильно проінтерпретовано — див.]
у Франка: "символ слюбу з любим козаком"
у 50-томнику: "символ шлюбу з любимим козаком"
Змішування прислівника і прикметника:
у Франка: "Зовсїм противно поезия"
у 50-томнику: "Зовсім противна поезія"
у Франка: "Все доступне для його творчости, все має право доступу до штуки"
у 50-томнику: "Все доступно для його творчості, все має право доступу до штуки"
...
4 
1
Коментарі