Як не помилятися при написанні власних назв

Правила написання власних назв в українській мові мають винятки. Як їх краще запам'ятати радить редактор Аліна Яковлєва з Донецька.

1. Як відмінювати назви населених пунктів

Назви населених пунктів відмінюються, як і загальні назви - місто, село. Тому слід казати "Я живу в місті Києві", "мешкаємо в місті Рівному", "давно не бували в місті Дніпрі".

Порушують це, якщо текст належить до офіційно-ділового чи наукового стилю. У офіційному звіті командир батальйону може написати "відтак ми приступили до проведення операції в місті Волноваха".

Не відмінюються також складені географічні назви: "виїжджаємо з міста Біла Церква", "завтра вирушаємо до міста Великий Устюг", пише liveua.in.ua.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "ДонькА" чи "дОнька" - створили тест на знання українських наголосів

2. Правила написання слова "бог"

"Бог" з великої літери є закономірним і граматично коректним, якщо маємо релігійний контекст. Тобто слова людини, які та вимовляє в церкві, під час моління - коли є акт розмови з Всевишнім. Тоді записують в прямій мові так: "Слава тобі, Боже". Зберігається цей принцип і в непрямій мові: "Вона дякувала Богові за вдалу ідею".

Коли ж ідеться про побутові ситуації, написання слова "бог" з маленької літери не зробить з вас ані грішника, ані невігласа. Адже правильно буде писати саме "Слава богу, я впорався з цим проектом!" або "Та він завжди меле бог знає що". В українськiй мові часте вживання словосполучень зі словом "бог" узагалі призвело до виникнення специфічних вигуків та часток: "бозна", "дастьбі", "боронь боже", "їй-богу".

Винятки - міфічне розуміння слова – пишемо з малої літери: "пантеон грецьких богів", "бог війни", "слов'янські боги".

3. Шевченків, шевченківський, шевченковий, Schevchenko's - як утворювати присвійні прикметники

Писати присвійний прикметник з великої чи з малої літери, залежить від суфікса. Якщо йдеться про суфікс –ів-, -ов-, -ев-, -їв-, -єв-, або –ин-, -їн-, -ін-, то слід писати присвійний прикметник з великої літери. Означуваний іменник - з маленької: Марійчина доповідь, Степанова іграшка, Мамаєва слобода чи навіть Мавчина пісня.

Якщо присвійний прикметник збираєтесь утворювати за допомогою суфіксу -івськ-, -евськ-, -овськ-, -инськ- або–інськ-, -їнськ-, то писати прикметник слід з малої літери. Тому, "шевченківський стиль", "франківський стиль", "бетховенська манера", "жаданівська лірика", але "Шевченкова сестра", "Франкова дружина", "Бетховенова партитура" та "Жаданове інтерв'ю".

Винятки - коли прикметники входять до складу назв, що мають значення "імені когось" або "пам'яті когось". У цьому разі мусимо писати їх з великої літери: "Нобелівська премія", Стусівські читання, Франківська стипендія.

4. Винятком можуть бути усталені вислови "прокрустове ложе", "ахіллесова п'ята", "едіпів комплекс", "дамоклів меч".

Прикметники, які мають в основі кілька особових назв, мають такі правила написання: Ортега-і-Гассет – "ортега-гассетівський". А якщо йдеться про двох людей, то "Ільф" і "Петров" зі словом "стиль", буде "ільфО-петровський стиль".

5. Слово "Мекка" пишеться винятково з великої літери за будь-яких обставин та в будь-якому контексті. Наприклад: "Львів – Мекка для кавоманів".

×