Пообідали в кафе трьох найбільших залізничних вокзалів області. Порівнювали ціни та сервіс.
Вузлова станція ім. Шевченка на околиці Сміли — найбільший залізничний вокзал області. Кафе в Південному вокзалі. Відчиняю масивні дерев'яні двері й потрапляю у велику простору залу. Зліва — 10 столів зі стільцями. За одним обідають троє.
— Ви присідайте, — гукають із кухні. — Зараз офіціант підійде.
Чекаю 2 хв. У залі — високі стелі, прохолодно. Офіціантка — невисока повна блондинка років 30 — пропонує на вибір:
— На перше є рисовий суп і борщ. На друге — биточки, ковбаски та котлети. Картопляне пюре. Салати — бурячок, вінегрет і капуста. Чай і кава. Що будете брати?
Замовляю півборщу, ковбаски з вареною картоплею, капусту й чай. За 3 хв. приносить усе. Борщ бурякового кольору зі сметаною. У тарілці — два шматки м'яса. На іншій лежать ковбаски — дві вузькі котлети. Картопляне пюре присмачене підливою. У маленькій мисці — квашена капуста. До неї поклали три шматки копченої ковбаси. У фарфоровій чашці — окріп із пакетиком чаю "Ліптон". На окремій таці — замотані в білі серветки ложка й виделка. Біля них — дві скибки хліба. Офіціантка подає написаний від руки рахунок: борщ обійшовся в 4,5 грн, ковбаски — 13 грн, капуста — 4,9 грн, чай — 3 грн, хліб — 60 коп. За все плачу 26 грн.
Починаю з борщу. Враження, що його розігріли. У ковбасках достатньо м'яса. Картопля — гарно потовчена, не солодка. Капуста смачна, хрустить на зубах.
До зали заходять троє чоловіків. Один із них роззирається. Запрошую його сідати. Чоловік замовляє борщ і битки. З'їдає швидше за мене. За годину в кафе заходять дев'ятеро відвідувачів.
Зі станції Христинівка потяги йдуть на Черкаси, Львів, Одесу, Вапнярку, Козятин. На вокзалі приміщення з написом "Кафе "Експрес" зачинене. Крізь двері видно порожню залу, немає ні столів, ні стільців. Кафетерій є на пероні. При вході напис на аркуші паперу "Комплексні обіди, кава, чай".
Після опівдня звідти виходять кілька чоловіків напідпитку. Усередині ще двоє — один доїдає за столом смажену рибу, інший спілкується з продавцем. У приміщенні чотири столи, застелені дешевою клейонкою. На одному стоїть пластиковий стакан із недопитим чаєм, на іншому — миска з крихтами. На барній стійці розставлені кілька тарілок зі шматками оселедця, котлетами, битками, смаженими карасями. Є пиріжки з капустою, картоплею та м'ясом. Меню немає. Їжу готують не в цьому приміщенні.
— Комплексний обід — це борщ, 7 гривень, картопляне пюре теж 7 гривень, до нього можете взяти щось із м'яса чи риби, — каже продавець. — Усе підігрію в мікроволновці. Вам дуже гаряче, чи так?
Борщ, пюре з битком, два шматки білого хліба обходяться в 25 грн 25 коп. Чек не дають. Сідаю за стіл, одразу переді мною продавець прибирає стакан із недопитим чаєм. Приносить у серветках залізні ложку та виделку. За кілька хвилин — два шматки хліба на тарілці й борщ. Він червоного кольору, посередині біла смужка майонезу. Серед капусти плавають кілька шматків картоплі та вареного жиру, м'яса і квасолі немає. Картопляне пюре густе, полите жирною підливою. Биток тонкий, м'ясо жилаве, борошно не просмажене, занадто багато олії. Друга страва холодна.
Вокзал на станції селища Цвіткове Городищенського району — велика хата, утеплена сайдингом. Усередині лише каса. Немає ні кафе, ні магазину. Пообідати радять у кафе "Європа" за 20 м від вокзалу.
Заходжу туди після 15.00. У залі зайняті два столи. Біля одного чоловіки п'ють пиво. За другим — обідають. Підходжу до барної стійки.
— Що у вас є поїсти?
— Уже нічого. Оно хлопці забрали останній борщ і тушену капусту. Можу запропонувати пиріжок із картоплею.
До пиріжка прошу плавлений сирок "Звенигора". Замовляю каву. Продавщиця відкриває зелену банку "Якобса", сипле у пластиковий стакан чайну ложку кави й заливає до половини окропом. Сир обходиться в 6 грн, пиріжок — 3, кава — 2 грн.
За столом кілька хвилин чекаю, доки вихолоне пиріжок. Картопля в ньому несмачна, грудками. Їм кілька хвилин. За цей час заходять кілька чоловіків. Більшість просить налити 50 г горілки. Коли виходжу, бачу на дверях оголошення. Односельців запрошують відсвяткувати Новий рік у бенкетному залі на другому поверсі.
1 
1
Коментарі