"А в нас уже ніхто й не хоче того газу, — каже сільський голова Кобринового Тальнівського району 46-річний Юрій Книш. Він одним із перших у селі почав опалювати будинок електрокотлом. — Хоча спершу заявки на газифікацію подали майже 150 осіб".
У районі, окрім Кобринового, не мають газу села: Лісове, Шаулиха, Онопріївка, Заліське. На підвідний газопровід держава мала виділити 3,5 млн грн. Але черга до них так і не дійшла.
Два роки тому Книш побачив, як у сусідньому селі Кобринова Гребля встановили в дитсадку електричний котел.
— Тоді й вирішив не чекати газу, а зробити ставку на електрику, — згадує сільський голова. — Під програму соціального та економічного розвитку вдалося залучити державні кошти на реконструкцію ліній електропередач, підстанцій. Усюди встановили нові електроопори. Тепер у нас більше двох років не пропадає світло, — хвалиться. — Раніше було в Тальному гримне, а в Кобриновому три дні світла немає.
Юрій Книш із двома однодумцями звернулися до районних електромереж. На котел потужністю до 9 кВт проект розробляють місцеві фахівці. Сільський голова хотів на 12 кВт. Проект йому підготували в Черкасах.
До хати Книша підвели силовий кабель. Разом із колегою сільський голова змонтував контур та заземлення — забили сім штирів у землю. Потім приїхали дві бригади електриків: одна монтувала котел, друга встановлювала лічильник.
— Заплатив тоді не більше чотирьох тисяч. Нині менше семи вже не вкладетеся, — зауважує чоловік. Опалення підключили восени.
В хаті менше 20 градусів не буває
Господар каже, що він як потерпілий від Чорнобильської аварії сплачує за електроенергію за пільговим тарифом:
— У середньому люди платять трохи більше 100 гривень. І в хаті менше 20 градусів не буває. Причому й для ванни теж електрика воду гріє.
Найвигідніше включати опалення вночі з 23.00 до сьомої ранку — по 8 коп./кВт. Із 19.00 до 23.00 та з восьмої ранку до десятої тариф становить 48 коп. Решта часу — по 24 коп. Котел у сільського голови має два режими: 8 та 12 кВт.
— У селі люди мало заробляють, то ще й економлять — дровами можуть підтопити, — веде далі Юрій Книш. — Дехто ставить автоматичні таймери, які включають опалення через певний проміжок часу.
За два роки електричні котли встановили 60 родин.
— Не хочу, щоб через мене Росія Україні руки викручувала, — говорить 57-річний пенсіонер Микола Данильченко. — Котел у мене на стіні, зовсім безшумний і акуратний. Купував його в Черкасах. Нині аналогічний придбав для зятя.
Електроустановки замість газових встановлюють жителі Лісового, Онопріївки.
35-річний Олександр Величко з Умані торік установив удома піролізний котел. Витратив 1600 євро.
— Це вигідніше, ніж топити газом. Маю приватний будинок на 170 "квадратів". Купую зі столярного цеху дерев"яні відходи. Віддаю за причеп 100–150 гривень. На зиму потрібно три причепи, — розказує чоловік.
— Піроліз — це процес розкладання деревини на горючі гази при високій температурі з обмеженим доступом кисню, — пояснює підприємець-уманчанин 36-річний Юрій Довганич. Він займається продажем та установленням піролізних котлів. — Паливом для котла служить деревина та її відходи. Дуже важливо, що паливо було сухим. Деревина має вистоятися протягом року. Хоча пересушена не підходить.
Піролізні установки коштують від 1600 до 5 тис. євро. Малий котел важить майже 360 кг, великий — до 15 т.
Через газову кризу обласне управління комунального господарства доручило районам зібрати дані про котельні, які можуть працювати на альтернативному паливі. Таким нині є вугілля, мазут, а також теплові електронасоси.
— Більшість із таких котелень перебувають на територіях збанкрутілих підприємств, — зазначає перший заступник начальника управління комунального господарства 50-річний Михайло Коваленко. — Через те, що 16 років ними ніхто не користувався, неважко здогадатися, в якому вони стані. Тому ми дали доручення на місцях оцінити, скільки треба грошей, щоб відновити їхню роботу.
За словами Коваленка, на території селища Ірдинь Черкаського району є болота з запасами торфу. За рік можна виробляти майже 70 тис. т.
— Уряд дав завдання подумати про перспективи переходу області на альтернативне опалення, — продовжує він. — Проте на це потрібні кошти, і чималі. На мазут в області можна перевести вісім об"єктів. Однак, наприклад, у Смілі, окрім двох котелень, які треба відновити, третю доведеться добудовувати. І знову все впирається в гроші.
3 
1
Коментарі
1