середа, 05 жовтня 2011 15:49
Андрій Бондар
Андрій Бондар
Андрій Бондар

Муха

Мухи на початку жовтня прощаються з нами до квітня. З ними, на перший погляд, відбувається те саме, що з перелітними птахами. Чесно кажучи, в дитинстві муха для мене була квартирним птахом.

Лише потім дідусь пояснив мені, що муха — звичайна собі комаха, хоч і летюча. Що її не гріх і вбити. Навпаки: кожна людина повинна вбити за життя таку кількість мух, щоб вони нас не перемогли. Дідусь іноді пояснював прості речі дуже химерно. Він умів зробити з мухи слона і намалював мені картину протистояння мухи та людини.

Але я все ніяк не міг збагнути: що злого людині робить ця свійська комаха? Дідусь пояснював:

— Мухи розносять заразу.

Що злого людині робить ця свійська комаха?

Я придивлявся, але зарази не бачив. Тому вбивав їх якось неохоче. Ніби виконував рутинну роботу для годиться, а не високу місію. Розчавлена муха викликала огиду. Втім, як і все живе, розчавлене людиною.

От і в ці жовтневі дні в моїй хаті повно напівпритомних мух, які літають і боляче кусаються, хоч улітку цього не роблять. Вони навмисне надто голосно дзижчать, нарочито походжають по шибках або заплутуються у волоссі, немовби просять нас припинити їхні сезонні страждання. Як і в дитинстві, я роблю це без жодної охоти.

Але щойно зрозумів, що це може бути певною розгадкою нашого життя на землі. Що, можливо, найвище призначення людини — припинити осінній мушиний кошмар, коли вночі в нетопленій хаті від холоду зводить хоботок і паралізує крила. Коли втрачається орієнтація у просторі й нестерпно хочеться заснути назавжди. Однак уранці знову сходить сонце і дарує примарну надію. "І я знову лізу на шибку погрітися у його фальшивому теплі. Але знову вечоріє, і знову не хочеться жити". Так думає муха, а я роблю їй краще — пальцем, пантофлею або гардиною.

Мені хочеться думати, що, вбиваючи, я дарую їй спасіння. Ціною власного падіння. Доки перша весняна муха не задзижчить під квітневим сонцем і не дарує спасіння вже мені.

Зараз ви читаєте новину «Муха». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

11

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

07.08.2011 16:59:33Дякую.Стаття чудова - бо з добртою.77.93.53.--
  • 3+
  • 0-
  • Відповісти
А може, це вiн хотiв, щоб Ви його пригостили? До нас iнодi приходить один - вже сивий такий, величезний! Полюбляє ковбаску, м"ясце, а вже молочко як любить! Iнодi навiть тричi за вечiр приходить, це як саме молоком пригостим. А нi яблук, нi груш зi сливами - не бере. Виключення - виноград, але у спеку, коли води немає. Тепер ми йому самi воду ставимо пiд виноградом. А от ще одного, невеличкого їжачка, наш пес Вiк нещодавно загриз. Як вiн це робить - невiдомо, але вранцi знаходимо на подвiр"ї вже мертву тваринку. Що цiкаво, на самому собацi - а нi пошкрябинки!
08.08.2011 14:24:38ALF92.242.103.--
  • 5+
  • 0-
  • Відповісти
Насправді він хотів, щоб пан Андрій написав про нього статтю. А він би потім хизувався цим перед знайомими їжаками. А, НАЙГОЛОВНІШЕ – перед їжачихами.
05.08.2011 14:55:50Олександр (РМ)95.65.92.--
  • 2+
  • 0-
  • Відповісти
Леонід КИСЕЛЬОВ * * * Згадаєш їжака, що я приніс, І як вночі він бігав по кімнаті. А вже роки убогі і багаті, Як сніг січневий, промайнуть навкіс. Забудь ім'я, і голос, і слова, Лише згадай, що серпень був, як вершник. Заносилось на дощ. Дивак і віршник Прийшов вночі і руки цілував… А інший хтось цей аркуш відшука, І в нім, далекім, блисне, наче спалах, Моя любов до жінки, що не спала І хлібом годувала їжака.
04.08.2011 17:06:27гарно таки95.67.66.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
гарний початок гарного твору - про що завгодно, тобто про себе самого)
04.08.2011 10:35:45галина212.26.157.--
  • 6+
  • 0-
  • Відповісти
а ми в дитинстві потайки підгодовували їжаків свіжим теплим молоком. влітку жили у бабусі, щовечора мусили пити парне молоко (неабияке випробування для призвичаєних до магазинного молочного сурогату міських балуваних дівчат), то ми його потайки згодовували їжакам у садку. вони дозволяли себе гладити (не згорталися у клубочки) і смішно пихтіли. тепер немає бабусі, і садка того давно немає, а в тій хаті - інші люди живуть. а спогади - лишилися. мені їжаки дитинство завжди нагадують. теплі літні вечори, шкільні канікули, затишок. не повірите, у києві кілька разів (я живу біля паркової зони) увечері "переводила" їжаків через дорогу. вони справді відчайдушно хоробрі :)
04.08.2011 08:41:47П-ко95.133.95.--
  • 4+
  • 0-
  • Відповісти
"Что ж, я не понимаю? Ежи -животные полезные" (Шариков)
04.08.2011 00:23:51Сіріус93.73.13.--
  • 4+
  • 0-
  • Відповісти
Їжак приходить до господи, віщуючи господарям добрі переміни, новий поворот у житті, не можна їх проганяти, бо заберуть щастя з собою. Вони самі приходять і самі йдут, коли стають начебто зайвими, бо "місію" виконали. Вбивати їжаків не годиться - до великих бід того, хто це зробить...
04.08.2011 10:46:30Олеся94.145.239.--
  • 1+
  • 0-
  • Відповісти
Чула про крота так розмірковують: "Понагортав, сінокіс спустошив, потрібно капкани поналаштовувати, а то й кротикову шубу пошити! Це когось викрочує, або навпаки - хтось приб'ється до господарства, хати". У товариство буває втрутиться хтось й розвалить чиюсь дружбу, тому зустрічається укр. прізвище Кріт.
03.08.2011 23:50:16ростислав194.44.203.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Міняю одного Шкляра на сто андрухєрів
03.08.2011 23:49:34Lee194.44.203.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
краще б про те, як пІздрик у Варшаві бідного Жадана обісцяв, бо коли напється і сам обсцикається і того з ким спить, Серьожа на Форумі сам бідкався
03.08.2011 23:47:34Юра194.44.203.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Знову щось із пальця висмоктав очкастий, бо частіше андрухєри про польські помойки пишуть, або вибріхуються, чому горло дерли проти всіх, гниди
03.08.2011 22:20:59Олеся94.145.239.--
  • 8+
  • 0-
  • Відповісти
Моїй прикутій до ліжка тітці порадила знахарка зробити ліки із жиру їжака. Рідні знайшли їжака, зачинили в комірчині, а потім відпустили на прохання самої хворої. "Ніякі ліки мені не допомогають багато років, а тепер ще й тварину вбивати. Шкода їжака. Відпустіть його!" - аргументувала вона. Всі полегшено зітхнули й випустили беззахисну тваринку на волю. Нехай собі шелестить під яблунею й шовковицею ввечері в садку. Пишіть, Андрію.
Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути