"Не купуйте там — то китайське!" — мені в житті часто доводилося чути цю фразу. Я не йшов і не купував. Ішов деінде — там нібито було некитайське. Але згодом воно виявлялося китайським, тільки з іншої провінції.
Бо й справді, в цього світу є одна велика проблема: ніхто в світі не зробить дешевше за китайців.
Друзі розповідали, що на власні очі бачили зроблені в Китаї гетьманські булави та посуд із петриківським розписом. Не сумніваюся також, що китайські майстри вже давно опанували техніку виготовлення матрьошок і оренбурзьких пухових хусток.
Колись думав, що непоганий був би роман із такою зав"язкою: у певний момент у світі зникають речі, вироблені в Китаї. І ось люди опиняються босі й голі на вулицях своїх міст, бо одягали китайське. Виходять із ладу машини, бо запчастини в них китайські. Зникають виделки, тарілки, замки, крани, бо їх теж зробили в Китаї. Світ у хаосі: крім китайців, ніхто нічого не вміє робити. Розгублені люди за допомогою якогось прометеївського героя наново навчаються ремесел, запускають заводи, ллють сталь і плавлять пластмасу…
Іду днями базаром, де торгує різним пластмасовим і металевим "ширвжитком" моя знайома тітка Аня. Її я дуже люблю, бо вона мені ніколи не "парить" фуфло. Я відповідаю взаємністю, завжди купуючи якусь дрібничку.
Цього разу якось по-особливому впала в око пластмаса. Різнокольорові тарілки, тазики, горщики весело виблискували на сонці.
Її я дуже люблю, бо вона мені ніколи не "парить" фуфло
— Оце глянь, Андрюш, — каже тітка Аня, — новий товар получила. Не лопає, не ламається, температуру видержує, нетоксичне. Ше й сертифікат має, шо й дєток купати можна…
— Тьоть Ань, — кажу, — та воно ж китайське…
Тьотя Аня посміхається на всі зуби й гордо промовляє:
— Андрюш, забудь це слово — "Китай". Зроблено в Україні — Львов і Обухов.
І захотілося мені від радості розцілувати цю чудову жіночку Аню.
2 
1
Коментарі
10