Курці помирають рано

 

Часто буває, що в потрібний момент не знаходиш якусь дотепну та єдино правильну відповідь, а збиваєшся на щось зовсім інше. Пускаєш півня, одне слово. А заднім числом собі думаєш: "Оце б я йому сказав!" Але поїзд уже пішов.

Нещодавно в родича був день народження. Я завантажився продуктами в супермаркеті під саму зав"язку. Так, що довелося брати таксі. Під"їжджаю до будинку, а там стоїть сусід Пєтя і єхидно посміхається.

— Доброго дня, Пєтя, — кажу я. А він:

— Наши люди в булочную на такси не ездят?

— Та я завантажився під саму зав"язку, не бачите?

У мене — імпотенція й рак

А він тільки: га-га-га. Смішно Пєті. Заходжу додому й згадую, що в нього майже новенький "крайслер", і це при тому, що він ніде не працює. Але ж не повернешся і не випалиш: "Пєтя, та вже мовчіть зі своїм "крайслером"!" — виховання не дозволяє. Пєтя старший майже наполовину. Та й немає вже його біля брами. До того ж сусід він насправді добрий: піском своїм поділився, коли в моєму туалеті плитку клали.

А якось ідемо з другом вулицею, а назустріч нетверезий чоловік. Зупиняється біля нас і дороги не дає:

— Пацани, у вас закурить буде? — а в самого в руках дві пачки сигарет: червоні "прилуки" і жовті "кемели".

— Може, вам прикурити? — думаю, мабуть, чоловік дієслова по п"яні сплутав.

— Ні, у вас інші сигарети є — без оцього: "Курці помирають рано"? Я не можу їх курити.

Ми дружно дістаємо пачки. У мене — імпотенція й рак. У друга — шкода для дітей і також імпотенція. Чоловік читає, дякує і дістає свою "прилучину":

— Інтересно, що вони мають в віду?

І це була моя зоряна мить:

— А те, що курці вмирають уранці?

Сентиментальний мужик сумно плюнув, закурив і побрів додому. Сподіваюся, він дожив до ранку.

×