Їжак — тварина хоч і звичайна в наших палестинах, та все ж криє в собі силу-силенну таємниць. Недарма і ставлення до нього коливається — від симпатії до огиди. Його ніхто, теплокровного, не наважується їсти, бо "нечистий": відомо, що їжаки споживають гризунів. Вони часто лежать розчавлені на трасах нічними автами, як німі свідчення добробуту наших співгромадян. Сезон "кривавих їжаків", коли в них активні шлюбні пересування, припадає на квітень–травень. Потім тварини стають обережними і без крайньої потреби на дороги не виходять.
У моєму садку вони часто шурхотять своїми голками об траву. Їжаку не потрібні годівниці. Він усе знайде самостійно. Навіть проблеми на свою голову.
Їжаку не потрібні годівниці. Він усе знайде самостійно
У моєму дворі стоїть загорожа, що відділяє собачу зону від саду. Їжак — єдина істота, крім людини, яка наважується перетнути цей кордон. Сюжет класичний: собаки оточують непроханого гостя, нервово скавулять, тицяють мордами в голки і не знають, як далі з цим жити. Їжак скручується м'ячиком, ховаючи вразливі частини тіла, і завмирає. І тоді починається болісний футбол, який супроводжується собачою істерикою. Їжак — це втілене безсилля моїх псів.
Але з'явився особливий їжак. Він приходив двічі, оминаючи полохливого і сторожкого Бруно та хропуху Ґаву, занурену в сон. Уперше я застукав його на гарячому біля собачих мисок. Удруге він піднявся сходами на ґанок, зупинившись перед дверима, наче хотів відчинити їх і подушити в нашій хаті мишей, якими відверто гидує кицька Соня. Обидва рази я виносив його колюче тіло за межі двору, у високу траву. Щоразу щось силкувався в цьому розгледіти, якийсь знак чи символ.
Чи просто так він приходить до мене? Чи, може, намагається щось повідомити, сказати своєю тихою мовою щось важливе для свого їжачого всесвіту? Кричить до мене нечутним своїм криком, а докричатися не може.
6 
1
Коментарі
16