Не стоит борьбу за права подменять войной между полами
Патриархат не падает от лозунга "Сам вари борщ"
Свідомий того, що закидають лайном, але, судячи з гасел учорашнього свята, грань між боротьбою за права і звичайним ресентиментом витончилась до такої тонкої лінії, що вона вже ледь видима. А все тому, що боротьба за права повинна мати конкретні цілі, а ресентимент – конкретних адресатів. За винятком кількох гасел про "шведську модель", ратифікацію Стамбульської конвенції і проти чоловічого насильства, я знайшов мало конструктивного. Все поглинуло інфантильне "Сам вари борщ" і тому подібні картинки з життєдайними піхвами на свіжому повітрі. Ніби річ насправді в тому, що всі стосунки між сучасними жінками і чоловіками зводяться до приготування їжі.
Та нема давно такого. "Сам вари борщ" можна було уявити в 1990-ті, ну максимум на початку 2000-х. У родинах варять борщ жінки, а от м'ясо й інші інґредієнти на борщ часто приносять додому чоловіки. Або навпаки – жінки приносять, а чоловіки готують. Останній варіант, до речі – принаймні в моєму колі – давно норма. У кожному разі, борщ – це спільна справа, метафора спільного життя. Ну, бо ми докладаємося до цього борщу разом і їмо цей борщ разом. Можна вже було подорослішати, ні?
Борщ – це спільна справа, метафора спільного життя. Ну, бо ми докладаємося до цього борщу разом і їмо цей борщ разом. Можна вже було подорослішати, ні?
Мабуть, не варто боротьбу за права, яка має свої методи в громадянському суспільстві, підміняти війною між статями. Принцип "згорів патріархат – гори й хата" безглуздий, бо хата згорить, а патріархат – ні. Тому що патріархат і патріархальний лад не падають від гасла "Сам вари борщ". З ним треба боротися з холодною головою: займатися лобіюванням своїх прав, тиснути на конкретних політиків і політичні партії, представлені в парламенті, предметно допомагати жінкам-жертвам чоловічого насильства, доводити справи до судів і вигравати ці суди. Натомість все зводиться до абстракцій і тоне в інфантильних гаслах, половина з яких не має жодного стосунку до реальності, а цілком належить до сфери підліткового у своїй суті самоствердження.
Ну, я тішуся, що частина людей самоствердилася вчора. І обов'язково не забудьте в коментарях вказати, що вас повчає кінчений фалоцентрист і прихований чи явний мізогін, який не має на щось таке права за фактом належності до якоїсь не такої статі. А ще – подивіться "Гикавку" Дьордя Палфі, якщо ще не дивилися. Гарне кіно. Повчальне.
Комментарии