Зеленский равнодушен к Украине

Награждение Коростылева орденом – это "ответ на критику"

Только на следующий день после смерти полковника Евгения Коростелева стало известно, что президент Зеленский наградил командира 128-й отдельной горно-штурмовой бригады орденом Богдана Хмельницкого II степени.

За это время выразить соболезнования по поводу смерти боевого офицера успели, кажется, все ведущие политики и общественные деятели, даже послы Франции, Германии, Великобритании и США. Все, кроме самого президента и представителей его окружения. Награждение Коростылева орденом – это их "ответ на критику". Ответ, который в очередной раз доказывает, что они не боятся рассердить какого-то там Путина своей публичной реакцией на то или иное событие в нашей стране, - пишет Виталий Портников для espreso.tv.

Они просто равнодушны к Украине. Равнодушие – это ведь как диагноз, дальтоник никогда не поймет, почему нельзя переходить на красный свет, пока его не удержит тот, кто различает цвета. При этом он все равно никогда не заметит разницы в сигналах светофора. И это не его вина, это его беда. А когда люди, которые не различают цвета, оказываются у власти – это уже беда самого государства. Страшная беда.

Когда люди, которые не различают цвета, оказываются у власти – это уже беда самого государства

Так и здесь. Люди, большая часть которых всегда была равнодушна к Украине избрали во власть тех, кто равнодушен к Украине, да и к любой другой стране. Это – своеобразная гармония, да вот только никаких плодов она принести не может. Равнодушие – это приговор, как точно высказался кандидат на пост президента Владимир Зеленский на пресловутом стадионе. Приговор реформам и победам, надеждам и перспективам. Приговор, который ударит по карманам самих равнодушных, сделает их жертвами новых афер, конфликтов и войн.

А для тех людей, которые неравнодушны к Украине приговор – это вызов. Потому что спасти страну могут только они. И спасти своих равнодушных соотечественников, которые никак не превратятся в граждан, тоже могут только они. Понятно, что это нелегко, а нередко даже и противно – в очередной раз спасать тех, кому наплевать на эту страну и кто после ее спасения вновь придет на избирательный участок, чтобы своим голосованием перечеркнуть кровь, пот и слезы тех, кто спасал.

Но это все равно необходимо сделать. Не только ради самих себя и ради тех, кому Украина безразлично. А еще и ради памяти таких, как полковник Евгений Коростылев.

Если вы заметили ошибку в тексте, выделите ее мышкой и нажмите комбинацию клавиш Alt+A
Комментировать
Поделиться:

Комментарии

3

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

13.02.2009 00:45:54пасажир0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
- Що там особливого у Норвегії? Чому вона вважається багатою країною? Літні будиночки (дачі) такі крихітні - міркує київлянка, яка там побувала на екскурсії. - А Ви спілкувалися з місцевим населенням? Пожили в їх сім"ях? Що знаєте про їхнє щоденне життя? - Ні. Але згодна- цінності у них інші. У нас на Україні - най-найвища ХАТА! АВТО! І вона мовчки, не змігши підібрати правильне слово, провела високо в повітрі рукою, маючи на увазі отой КІТЧ!
11.02.2009 15:37:09ukrainer0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Вибачте, не спеціально вирвалося про смерть комуністів. Теж прорвало, як нарив, дякуючи Автору. По-перше, мене вразила скромність справжніх датських соціалістів. Вони жили для інших. Своїм прикладом зробили багато, щоб їхня батьківщина звершилася, як правова держава. Щоб кожен громадянин займав рівне місце в суспільстві. Навіть зараз під час кризи тут люди захищені найкраще в Європі. І це не випадково. Не на словах, а в душі вони були комуністами, симпатизували теорії К.Маркса. Але ніколи не любили той спосіб, у який використала група бандитів теорію Маркса в СРСР. Лжекомуністи викинули головне із марксизму - любов, перетворили його на бездушне вчення, і його іменем проводили нелюдські експеременти. Карл Маркс, який вмів любити, ніякого відношення не мав до "побудови комунізму" в Україні. Ще в студентські роки справила на мене велике враження велика любов Карла Маркса до дружини Женні Маркс. Він писав у листі до неї: "...безсумнівно, на світі багато жінок, і деякі з них прекрасні. Але де мені знайти ще обличчя, кожна рисочка котрого будила б у мені найсильніші і найпрекрасніші спогади мого життя?... Я за справжню любов і кохання, l(L`viv)! На багатьох весіллях доводилося побувати і дружкувати. А запам`яталося мені у 6 років українське весілля зовсім без питва і їди для гостей, без фати. За стіл сідали тільки 15-20 чоловік- наречені та перезва. Але скрипка грала для всіх. Танці, співи, обряди, закохані наречені! Та в дорослому житті набагато пізніше в порівняннях стало мені зрозуміло, чому те весілля було для мене найпам"ятнішим і найвеселішим.
11.02.2009 13:05:30l0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
у Львові не перелічити цвинтарів, а надгробки!!!!!!!!!!!! - ПАМЯТНИК КІТЧУ. Проте, ми почали з весілля, а закінчили за упокій. Весілля бувають різні......., Фата не є українською традицією, а от одруження це ТАЇНСТВО через яке варто перейти парам, котрі шанують себе і свої стосунки. Авторові дякую за те, що поставив крапки над "і" в моїх роздумах над кітчем.
11.02.2009 00:08:16ukrainer0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
філософствувала Mette. В її родині батьки, діди і прадіди здобували юридичну освіту, працювали адвокатами. Любимі бабуся і дід були комуністами. Вони не копили багатства. Відмовилися навіть від місця на кладовищі. Їхній прах розсіяли. Біля церков у Данії відведено невеликий зелений клаптик землі із плакучою івою посередині та каменем із словами з Біблії. Коли Mette засумує за рідними, тоді вона йде до святого длянеї місця із однією червоною трояндою.
10.02.2009 23:40:26однокласниця0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
- Мамаши заставляют дочерей падать в обморок, чтоби вийти замуж за курсанта - похвалився мені колишній однокласник, без 5хв. випускник полтавського військового училища з"язку. А мені здавалося, що потрібно одружуватися по любові. Шлюб по розрахунку - це соромно і не чесно.
10.02.2009 16:50:19ukrainer0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Громадян у Данії знайомлять із демократичними цінностями, із обов"язками і правами, та довгим рядом щоденних практичних вимог. Біженцям із колишього СРСР допомагають знайти відповіді на запитання: Як функціонує датська демократія? Як може знайти людина житло, чи роботу? Як працюють дитячі установи, школи? Як часто повинна людина відвідувати зубного лікар"я? Демократичні цінності напрацьовувало суспільство сотнями років.
10.02.2009 16:31:43Юрист0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Коментар ?2 Вікових обмежень для вступу в шлюб немає. Але для того, щоб вступити в шлюб повинно виповнитися 18. У Вас краще все попереду!!
10.02.2009 12:01:39Жертва мужа-бунтаря0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
А я вот жалею сейчас о том, что не было фаты. 12 лет назад казалось так оригинально, так юморно, опять же, не затратно... А сейчас я понимаю, что даже фоток нормальных не осталось. Да и шанса одеть фату и платье у меня почти нет - с двумя детьми и глубоко за 30 и даже за 35 лет...
09.02.2009 23:35:11ukrainer0.0.0.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Мудро. Дякую. В мене кітч завжди викликав депресію.