– Привіт! Лучче сядь, бо зара впадеш! Помниш Наташку? Нє? Так ото я її видала за американського мільярдера! – колишня колега Ліна розповідає телефоном новини останніх двох років.
– Прикинь, я у Штати до них змоталася. Зробила мейкап і манікюр нєвєсті. Але весілля в них нудне. Одна церемонія – під відкритим небом, друга – під закритим, і фуршет. Вобщєм, я до кінця не досиділа.
Питаю, як їй молодий.
– Я за такого й із доплатою не пішла б. Чуднуватий – носить тухлі на босу ногу. А я то бачу, що в нього гіпергідроз. Ну, це коли поту багато. А він його спреями глушить. У Каліфорнії жарко.
– І що, геть не сподобався тобі? – уточнюю.
– Та в мене ж свій чоловік є, – сміється. – Хоча, ти знаєш, я йому сподобалася. Я ж його трохи лічила. Кажу Наташці українською: Педро треба ноги мить, бо жодні ліки не поможуть. А він усе поняв. Каже: "Да я мою, мою".
Цікавлюся в Ліни, чим займається, бо медичні терміни з її вуст – несподіванка.
– Зайнялася подологією та трихологією. Поступила в фізкультурний і вчуся на реабілітолога. Вивчаю біомеханіку стопи. Стопа, щоб ти знав, складається з трьох частин. Хто має плоскостопість, але не лічить її, тому на старість коліна болітимуть. Тому нада устілки носить ортопедичні.
Запитую Ліну, як їй Америка.
– Я, щоб порожняки на ганять, ще й місяць проробила там. А шо ж ти хочеш – квитки дорогі. Треба було відбить. Манікюр у них 50 доларів, а лікування нігтів – 200. Ти не думай, це так – для душі. У мене бізнес є, я можу кинуть це в любу минуту. Але хочеться займатися тим, що подобається.
Підтримую її згадкою про "сродну працю" Сковороди. І додаю: "Шкода, що не кожен може мати справу до душі, – війна".
– А вобщєто, я – волонтерка. Жалко мені хлопців на передку. З'їздила оце в Німеччину й купила генераторів їм. Підожди, зара фотки скину.
Дивлюся знімки: величезна фура з генераторами. Таки волонтерка.
2 
1
Комментарии