– Кафе попередньо замовив на 26 лютого, бо то була субота, – каже приятель. – Те, що от-от може розпочатися велика війна, розум підказував. Але серце не сприймало. Тому порадився з дружиною – і вирішили посидіти з найближчими.
Сергій народився 24 лютого. У день повномасштабного нападу терроросії йому виповнилося 36 років. Прокинувся у Броварах на Київщині від вибухів. І замість суботніх посиденьок став думати, куди вивезти сім'ю – дружину та двох дітей.
Торік 18 січня він і донька постраждали від наслідків авіатрощі, в якій загинув міністр внутрішніх справ Денис Монастирський. Реабілітацію проходив у Австрії. Постив світлини в нашій закритій групі. З них було зрозуміло: його таки добряче зачепило.
За сім-вісім місяців він не те щоб повністю відновився – ні. Але сили духу та волі не втрачав ніколи. Знову почав відвідувати тренажерний зал. І його поточні світлини милують око. А ще ображається, коли кажу, що для армії він списаний. Бо в разі вручення повістки піде без сумнівів. І на те, що "підгорів", не скаржитиметься.
Цього року він таки відзначив день народження. Не в кафе. Але зібрались і посиділи у вузькому сімейному колі. Недовго, бо донька щовечора проходить певні процедури.
Я радію за нього. Бажаю, щоб настав час, коли 24 лютого всі українці зустрічатимуть у мирній державі. Хоча розумію: навіть для уродинників цей день більше ніколи не буде тотально святковий.
2 
1
Комментарии