Я четвертий раз сюди приїхав, бо тільки місцевий батюшка Олександр помагає, більше нічого мене від горілки не лічить. Пити почав 2003-го, коли 16-річний син Андрюша розбився на смерть на мотоциклі. Він був нашою єдиною дитиною. Ще одну народжувати було пізно. Я так розстроївся, що запив. Бо на роботу приходиш - тебе жаліють, вдома кругом фотографії сина, сусіди жаліють. А вип'єш, і самому себе шкода стає, але на душі якось легшає. Все думав, що поп'ю трохи й покину, але так запив, що з роботи вигнали. Я - автомеханік, а там п'яному нема чого робити.
Уже все по барабану було. Шукав тільки гроші на горілку. Коли сину оградку ставили, поміг хлопцям матеріали до кладовища донести. Побачив могилу й так мені боляче стало. А грошей нема. То я цапнув мішок із цементом, і, поки ніхто не бачив, утік. Пропив його. Потім було дуже стидно додому вертатися.
Із дому все повиносив і попродавав. Коли випити хочеться, ти готовий душу продати, тільки б чарку дали. І такий уважний стаєш. Де б жінка не сховала гроші - кругом находив. Вона працювала, а мене на роботу ніхто не брав. То вона гроші ділила на купки і в різні місця клала. Одну купку - за електрику заплатити, другу - на продукти. Я відшукував і все пропивав. Вона мусила до сусідів бігати й позичати, щоб на хліб хватило. Навіть алюмінієві каструлі на металолом здав.
Раз знайшов під полом тайник, куди вона пару тисяч наскладала на пам'ятник сину. Всі до копійки прогуляв. Як вертався додому - не пам'ятаю. Тільки пригадую, що хтось із калюжі витягнув і на дорозі покинув. Біля мого двору є канава зі стоячою водою. То я в неї впав і чуть не втопився. Жінка вдома сильно била. Потім сказала: "Або розводимося, або ти лічитися підеш".
Коли тверезий - ні про що, крім роботи, думати не можу. Тільки працюю день і ніч як проклятий. Ні в гості з жінкою піти, ні побалакати
Вона думала, що я не пробував кинути. Я їй не розказував, що не раз кидав, але не міг утриматися. Друг до бабки возив, яка яйцями викачує. Потім ще до одної. Та дала горілку, настояну на корені любистку й лаврових листках. Рвало мене днів зо два після того. Думав, умру. Але нічого, й пити не кинув. Третя бабка дала чарку горілки. Не знаю, що вона туди долила, але схоже було на котяче сциклиння. Я його туди - а воно вертається. Може, через те, що не випив, і не зарадило.
Ще казали яблука кислі їсти. По три щодня. Перед тим утикнути в кожне по дев'ять цвяхів і лишити на день. Ракові шкурки змолов і добавляв у горілку - взагалі ніякого ефекту. Радили клопів зелених у малині пошукати. Ну й гидкі вони, один мене за язика вкусив. З'їв десяток, але теж не помогло.
Друг Паша говорив, що в Катюжанці є священик, який тільки скаже - і людина перестає пити. Я трошки злякався. Переказують, як вип'єш після нього - вмреш. Але потім дозрів. Останнього вечора пішов із хлопцями - нагулявся від душі. Приповз під ранок додому, годину поспав і зібрався до священика. Жінка думала, що я вже не поїду, так набрався. У машину до Паші сідати не хотіла, бо я салон перегаром засмердів. А я дуже повірив священику, бо він лякав, що всі родичі повмирають, як зап'ю.
Взяв епітимію на рік. Не пив п'ятнадцять місяців. За той час знайшов роботу на пилорамі, купив "Запорожця". Та якось хлопці запросили, а я рішив спробувати, чи зможу горілку вживати. Випив - понеслося по новому. Паша тоді знов - за мене й у Катюжанку. Ще на рік обітницю взяв. Не пив півтора. Потім із жінкою полаявся. Я з роботи втомлений прийшов, а їй кролятника робити надумалося. І так насіла. Психонув і пішов у бар. Після того мене другий знайомий до священика повіз. Але в нього й на горілку рука важка, і на таке діло - теж. Тиждень не протримався, запив.
Усе через жінку. Я зараз добре заробляю - більш як 2 тисячі за місяць, маю "Запорожця" й "Жигулі". Тепер гроші складаю на хату. Хочу нову побудувати - із сауною, з великими кімнатами. Бо зараз у тещиній живемо. Вона померла за рік до того, як ми поженилися. А жінка постійно вимагає, щоб я їй щось купляв.
Зараз епітимію взяв на п'ять років. Пожиттєво боюся, а на рік мені мало. Але в мене інша крайність: коли тверезий - ні про що, крім роботи, думати не можу. Тільки працюю день і ніч як проклятий. Ні в гості з жінкою піти, ні побалакати. А як вип'ю - то душа компанії. Хочу навчитися так пити, щоб за столом зо мною було весело й приємно, але на другий день щоб про горілку не згадувать.
2 
1
Комментарии