Про казино зазвичай є два уявлення. Перше: усе мерехтить і блищить, смокінги, вечірні сукні, діаманти й море грошей. Друге: брудні лохотрони, напхані магнітами під рулетками і дилерами, яких навчили підтасовувати карти і дурити простаків.
Смокінги й вечірні плаття в наших казино зустрічаються набагато рідше, ніж показують у кіно. І обманювати нас теж не вчать. За сім років роботи я ні разу не бачила магнітів чи педалей під рулеткою і не знаю жодного способу махлювання. Можете не вірити, але в казино все чесно. А деякі види покеру взагалі вигідніші гравцеві.
Інколи заклад навіть закривається в мінусі. Був у Дніпропетровську дуже везучий гравець. Він постійно робив великі ставки. Та в певний момент із ним нічим було розплатитися. Працівники того казино розповідали, як вони сиділи в закритому залі, а в двері грюкав цей мужик зі своїми людьми. Кажуть, було страшно. Заклад закрили через нерентабельність.
У більшості казино навіть якщо людина забула гроші, їх збережуть і повернуть. Був випадок, коли дуже поважний гість виграв, напився, розкидав виграш по залу й заснув. У принципі, спати в залі не можна, але то був постійний клієнт і його не будили. Зібрали виграш і поклали поруч. Коли він прокинувся, нічого не пам"ятав і приємно здивувався.
За сім років роботи не бачила магнітів чи педалей під рулеткою, не знаю жодного способу махлювання
Гравці в рулетку постійно намагаються винайти якусь супер-пупер-мега систему, обмінюються результатами експериментів. Це нагадує пошуки філософського каменю. Але всі ці системи - міф. Кожен спін - запуск кульки - ніяк не пов"язаний із попереднім. А математичні закони можна застосовувати лише до великого масиву чисел. Якщо взяти тисячу запусків, то червоних і чорних номерів справді буде приблизно по 500, але це нічого не говорить про конкретний запуск. Виявити якісь закономірності можна спробувати, лише якщо барабан погано встановлений.
Для мене найгірше роздавати за покерним столом - надто примітивна гра. І все відбувається повільно. Таке враження, що деякі гравці вважають себе шахістами - так довго думають над простими комбінаціями. Найцікавіший блек джек. В нього треба вміти грати. Є люди, які запам"ятовують відіграні карти. Таких називають "лічильниками". Їх знають в обличчя, казино обмінюються інформацією про них і не дозволяють грати.
Проблема більшості - у жадності. Виграв трохи - йди "у плюсі". А вони не можуть зупинитися. Коли вже все програють, їдуть за грошима додому, знімають з рахунку, позичають. Якось уже п"яний клієнт о четвертій ранку хвилин 15 пояснював приятелю, що зараз приїде до нього, стане під будинком, а той кине йому гроші з вікна.
Найрозумніше взяти в казино рівно ту суму, з якою готовий безболісно розлучитися, і за жодних обставин не витрачати більше. І не пити. Людина приходить тверезою, грає обережно на низьких ставках, а потім напивається, море по коліна, ставки збільшує й одразу все спускає. Напевне тому, що в казино для клієнтів напої безкоштовні. А народ не відмовляється від шарової випивки.
Класика жанру, коли розлючена дружина вривається до казино й намагається витягти чоловіка або хоча б забрати гроші. Ще типова картина: сидить чоловік за картами і розповідає жінці по телефону, що він на нараді, або стоїть у пробці, або вже котру годину "буде через 10 хвилин", або взагалі поїхав у відрядження до іншого міста. Якось клієнт зізнався, що йому простіше сказати дружині, що пішов до коханки, ніж до казино. Мабуть, тому, що на коханку він витрачає менше.
У казино для клієнтів напої безкоштовні. А народ не відмовляється від шарової випивки
Не знаю де ще зустрінеш таку тваринну поведінку, як у казино. Особливо людей, які називають себе елітою. Любив до нас заходити один із колишніх міністрів. Він усіх дівчат називав тільки дурами: "Дура, принеси коньяку". Могло бути і "б..дь", і "п...да", і всі можливі похідні. А перед грою, він знімав натільний хрест. Бо до диявола прийшов. Із хрестом грати сумління не дозволяє. А люди, які з ним працюють, розповідають, що він - надзвичайно приємна людина.
Є ще один легендарний у політичних і казиношних колах олігарх. Натуральний псих. Тим, хто погоджувався з ним грати, доплачували по 100 доларів. У деякі казино його не пускали, хоч він і майже мільярдер.
Заспокоювати гравців має менеджер, але частіше це робить круп"є. Це наче бесіда лікаря з хворим: "Що трапилося? На що скаржитеся? Не йде карта? Так, так, розумію, неприємно. Може вам зрізати знизу колоди? Може чаю з лимоном?"
Буйним у більшості казино можуть "закрити стіл" - припинити гру - або й виставити за двері. Але насправді міра дозволеного залежить від гаманця гравця. Був один такий - поводився, як дикун: хрюкав, вищав, стрибав на стільці, поливав персонал матом... А вигнати його не могли, бо приносив багато грошей. У житті ж був добряком. Наш адміністратор раніше працював у нього і розповідав, що він завжди допоможе, порадить. А ще з ним часто приходила дуже колоритна коханка, Роксана. Вона під час гри тихенько тирила в нього фішки і міняла в касі на готівку.
Приходив Пономарьов із дружиною, дуже чемний і простий, веселився. Кілька років тому грала з Лілею Сандулесою.
Багато клієнтів, як мавпи: хтось один починає лаятися, інші моментально беруть приклад. Людина перетворюється на скотину. Це лише питання часу. До нас ходив такий собі Микола. Його улюблений номер був 29, бо він почав грати у 29 років. Інтелігентний, розумний, суперувічливий. Поступово підсів, почав грати майже щодня. Та залишався ввічливим. Але потім і він почав мати гнути й кидатися жетонами.
Один із колишніх міністрів усіх дівчат називав тільки дурами. А перед грою знімав натільний хрест. Бо до диявола прийшов
У 1990-ті наша професія була дуже небезпечною. Особливо в промислових регіонах: Донецьк, Дніпропетровськ... Ще років 10 тому у відрядження туди не посилали дівчат. Коли ставало небезпечно, круп"є прямо із залу вели до чорного ходу, садили в таксі до вокзалу і - на Київ, додому. Особисті речі пересилали бандероллю. Було таке, що за одне відрядження людина спивалася або отримувала нервовий розлад. Це й не дивно. Мужик наводить на тебе пістолет і вимагає, щоб випав номер, на який він поставив. І ти нічого не зробиш.
Іноді гравець може плюнути тобі в обличчя, вдарити, облити чимось. Одному круп"є попільницею зламали палець. У більшості випадків втручається охорона, але є такі клієнти, що й вона, і менеджер вважають за краще "не помітити".
Може скластися враження, що круп"є постійно лають, обпльовують і б"ють, але ні - зараз працювати набагато легше.
Є такі, що приходять грати щодня. Як їм це не набридає? Один із таких півроку щовечора сидів за столом, як штик. Якось не з"явився, і всі це помітили. Виявилося, що був у відрядженні. Наступного дня прийшов, як годиться. А в нього є і дружина, і дитина.
Бувають у казино свої "домовики" - це клієнти, які весь час проводять саме в цьому закладі. Заносять мало грошей, але до них звикли, як до частини обстановки. Були такі баба з дідом, жили в Німеччині, приїжджали до нас грати на свою пенсію, бо тут ставки нижчі. Вони й жили в казино весь цей час, лише баба іноді ходила поспати, а дід часто нервував і його відпоювали корвалолом.
Завсідникам персонал дає прізвиська: Сапог, Костюм, Покемон, Пальцех..й. Є категорія гравців, яку дуже не люблять, їх називають "дрочі". Вони вовтузять гроші туди-сюди, багато не програють і не виграють, а сидять довго.
Є загальні вимоги до поведінки круп"є. Обов"язкове правило: у казино немає вікон і годинників, тому круп"є теж заборонено носити годинники. Не схвалюють екстремальні зачіски та колір волосся, пірсинг, довгі нігті. Шкарпетки мають бути лише чорного кольору. В жодному разі круп"є не може відійти від столу. Навіть якщо вилітає кулька, треба покликати піт-боса. За столом заборонено їсти, пити, палити. Неприпустимо виявляти свої емоції.
Раніше круп"є платили більше. Зараз початківець може отримувати доларів 300-400, нормальна зарплата для досвідченого - приблизно тисяча доларів. До кризи в деяких казино, якщо працювати майже без вихідних, можна було і до двох тисяч заробити. А зараз платять у гривні за заниженим курсом.
Гравці у всьому вбачають фарт чи нефарт
Відвідувачі казино дуже забобонні. Постійно вираховують - за яких обставин щастить. Для них усе має значення: дилер, зрізка карт, розмір ставки, супутник чи супутниця, шкарпетки, кава, пиво… Вони у всьому вбачають фарт чи не фарт: яка офіціантка обслуговує, хто підходить до столу, хто телефонує під час гри. Клієнти не люблять, коли торкаються їхніх ставок, хоча круп"є зобов"язаний вирівняти жетони, якщо вони неправильно стоять. Просять не міняти попільницю - це теж може "збити фарт". І, звичайно, у гравця є круп"є, з якими не щастить, а з якими можна грати. Останніх зазвичай майже немає. Головна запорука удачі в покері - правильне "натягування" карт. Їх не можна просто підняти. Треба "натягувати" - відкривати по міліметру і вгадувати номінал. Бо "відлякаєш карту". Цей ритуал може тривати кілька хвилин.
Керівництво і власники казино бувають ще забобоннішими. Дилерів це стосується менше, а кар"єра менеджерів прямо залежить від результату на їхніх змінах. Коли казино бореться з фартом, начальство бігає з червоним обличчям, усі розуміють - треба щось робити, але ніхто не знає, що саме. Є багато рекомендацій: затягти гру, змінити кульку, спосіб тасування карт або дилера. Менеджер стежить, хто сьогодні більше забирає, а хто віддає, і враховує це, розставляючи людей на позиції. Іноді жетони спеціально складають у високий стовпчик - фалічний символ. Це начебто має відігнати факт від гравця. Безпосередньо для круп"є результат гри не має принципового значення, але він впливає на настрій начальства, іноді на термін видачі зарплати.
Професія круп"є сприяє алкогольній залежності
1. Круп"є постійно недосипають. Як не тримай себе в руках, а очі іноді заплющуються. Якось дилер заснув прямо за рулеткою, доки гравці робили ставки. Кульку він не запустив, а коли прокинувся, то подумав, що спін уже був і почав згрібати "програні" ставки. Пізніше така ж історія була з ним за покером: роздав і заснув. Гравець вирішив обміняти карту, поклав, як годиться, карту і гроші, чекає. А круп"є стоїть, як стовп. Коли клієнт усе зрозумів, то розбудити було не так просто. Він уже почав просити: "Май совість, дай карту і спи собі". Нарешті дилера розбудили, він обміняв карту. І знову заснув. Потім почав куняти і гравець. Коли хтось із них прокидався, вони продовжували гру.
2. Ця професія сприяє алкогольній залежності - нервове напруження, традиційне пиво після зміни. Вранці перехожі осудливо дивляться на веселу компанію з пляшками. Вони не здогадуються, що це посиденьки після зміни. Кілька років роботи в казино довели мене до того, що хронічно не переношу нетверезих чоловіків. В казино завжди п"яні клієнти, на відпочинку - п"яні колеги.
3. Круп"є ніби й знають усю "внутрішню кухню", але програють не менше, а то й більше за інших гравців. Через їхні руки щодня проходять великі гроші, вони бачать, як легко можна розкрутитися навіть із сотні доларів. Якщо приходить колега наступного дня після зарплати й каже, що її вже немає, то всі розуміють, де вона ділася.
4. Спочатку я відчувала, що розвиваюся на цій роботі, вчуся спілкуватися з людьми. А нервова система як загартовується! А досягаєш певного рівня і розвиток зупиняється. Професія, по суті, безперспективна. Багато дилерів хотіли "зістрибнути" з казино і працювати в іншій сфері, але перейти на менші гроші важко.
2 
1
Комментарии