Якщо знесемо "хрущовки" - звільнимо величезну територію від застарілого житла і "вирівняємо" архітектуру Києва, вважає архітектор Генріх Фільваров
Генріх ФІЛЬВАРОВ, 83 роки. Народився 1927-го в Кіровограді. Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю "інженер-архітектор". Був головним архітектором міста Кемерово в Сибіру. Проектував великі промислові підприємства в Україні. З 1966-го - у Державному інституті проектування міст. Співавтор генеральних планів міст України, Казахстану, Західного Сибіру. З початку 1970-х керівник відділу в КиївНДПІмістобудування, згодом - заступник директора з наукової роботи. Розробляв генеральні плани Києва 1986-го та 2002-го років. 1988-го керував розробкою генеральної схеми розселення та розвитку міст Куби. 1991-го очолив київський Інститут урбаністики. Брав участь у розробці законодавчих актів і нормативних документів з містобудування, зокрема закону "Про основи містобудування", концепції сталого розвитку міст України. Викладав на архітектурному факультеті Київського художнього інституту, Київського інженерно-будівельного інституту. Дійсний член Української академії архітектури, почесний член Міжнародної академії архітектури.
Автор чотирьох монографій, понад 150 наукових робіт.
Одружений. Має двох доньок.
У Києві останнім часом кілька старовинних будівель знесли, планують прибрати ще. Чи може архітектор виправдати це?
- Це типова боротьба за землю. Архітектурно не вмотивована. Руйнування пам'яток архітектури "не першого ешелону" стає звичним, хоча набагато краще було би позносити те, що звели нещодавно. Жодна охоронна табличка на будинку не є фактором привабливості для пересічного жителя міста. Він не зупиняє свій погляд ані на ній, ані на самій будівлі, якщо його увагу не привертати іншими засобами. У нас замало роз'яснювальної роботи серед населення щодо об'єктів архітектури, які являють собою історичну цінність.
Російський архітектурний критик Григорій Рєвзін вважає, що "хрущовки" треба не зносити, а реконструювати. Ви з ним погоджуєтеся?
- Хрущов колись вирішив найважливіше соціальне завдання, для чого йому знадобилася величезна мобілізація ресурсів країни та сильна політична воля. Він витягнув мільйони міського населення з комуналок, підвалів і бараків. Комуналки були місцями проживання "особливого режиму": ніхто нічого не міг зробити, не узгоджуючи своїх дій із сусідом. При всіх недоліках, у них був сильний фактор соціалізації ще змалку. Коли люди отримували квартири в "хрущовках", вони ставали щасливими, бо могли існувати у формі, споконвіку притаманній людині. Вона завжди мала власну домівку, де встановлювала свої правила. Хрущов наділив людей відчуттям значимості: у мене є дім, я нарешті людина, я тепер - особистість.
Знести "хрущовки" й побудувати на їхньому місці доступне, сучасно обладнане житло - це, на мій погляд, продовження соціальної програми Хрущова на новому етапі. А якщо їх реконструювати - залишаться ті самі резервації для бідних: вузькі вікна, низька стеля, жахливі сходи. Це не вирішить проблему доступного житла, хоча в окремих випадках може бути виправдане.
До речі, у Східному Берліні німці відновили таке житло - протягом 15 років ремонтували, замінювали вікна й інженерні мережі. Але тамтешні "хрущовки" значно якісніші за наші. Хай там як, через три роки після реконструкції німці майже всі їх позносили.
30 років тому "хрущовки" знаходилися на периферії міста. За цей час Київ розрісся, й вони опинилися на так званій "серединній межі", яка має високу містобудівну цінність. Якщо знесемо їх - звільнимо величезну територію від застарілого житла, позбавимо Київ від убогої забудови й "вирівняємо" архітектуру міста. Москва вже позбулася майже 10 мільйонів квадратних метрів "хрущовок", а всього планує знести 25.
Слово "висотка" серед киян стало лайливим. Або вона затуляє старе місто, або асоціюється зі спальним районом. На місці хрущовок постануть "висотки"?
- Коли в Києві з'явилися 16-поверхові будинки, їх називали "висотками". Бо раніше таких не було. Будівництво 18, 20, 25-поверхових будинків у Києві викликане тим, що на землі, за яку заплатили гроші, заможні власники зводили будівлі, що мали оплатити їхні витрати вп'ятеро чи вдесятеро. З цим нічого не можна було зробити, бо містобудівної дисципліни не існувало. Таких гігантських районів високих житлових будинків, як на Харківському масиві, я не бачив ніде. Але, щоправда, нові багатоповерхівки дозволили в умовах дефіциту території звести якомога більше житла.
Як почуває себе людина в багатоповерхівці?
- На 25-му поверсі, я вважаю, жити некомфортно. Людина народилася і виросла на землі, ходить по землі. Багато кому психологічно незручно перебувати на такій висоті. Важко дивитися згори вниз і паморочиться в голові, коли дивитися вгору. Дехто все-таки до цього звикає. Гірше, коли ліфт перестає працювати.
Будівництво "висоток" треба по можливості обмежити, хоча це необхідний економічно зумовлений етап забудови Києва. Мусимо його пережити. Адже жорсткі заборони, що суперечать логіці життя, не дадуть жодних результатів. Протягом п'яти-шести років тенденція сама себе вичерпає, і ми перейдемо до інших форм забудови - скажімо, від шести до 12 поверхів, а може й до голландських чотириповерхівок. Це ідеальний варіант. У таких будівлях не потрібен ліфт. Більше чотирьох поверхів долати фізично важко.
Сьогодні спостерігаємо субурбанізацію: навколо Києва утворився житловий пояс із котеджних поселень.
Кільцева навколо Києва розвантажить місто?
- Вона врятує його від транзитного транспорту, частини легкового, але не вирішить проблему заторів. Той, хто їде на довгу відстань через Київ, ніколи не відмовиться від нагоди заїхати до столиці. Київські пробки - не виняткове явище. Біля в'їзду на Бруклінський міст у Нью-Йорку мені довелося три години стояти в заторі.
Концепцією стратегічного розвитку Києва передбачається будівництво багаторівневих розв'язок та шести тунелів, які мають забезпечити швидкісне просування транспорту. У Мадриді значну частину транспортного потоку завели під землю. Будівництво тривало шість років. Проте коли роботи скінчилися, затори майже зникли. Зводити другий надземний рівень у Києві не можна, бо його краса - в шармі будинків. Якщо затулити їх повітряними дорогами, місто зіпсується.
Були пропозиції побудувати стадіон неподалік станції метро Червоний Хутір. Які наслідки матиме проведення Євро - 2012 на Олімпійському?
- Накопичення сотні тисяч людей в обмеженому просторі з вузькими вулицями, які вже зараз перевантажені, становить велику небезпеку. Бракує місця для евакуації. Якщо вклали багато грошей у стадіон, його треба безперервно експлуатувати, аби оплатити будівництво: проводити змагання, фестивалі, концерти. Отже, матимемо перманентне перевантаження центру міста - проблеми в обслуговуванні, злочинність, затори.
Будь-яка реконструкція дорожча за нове будівництво. Крім того, експлуатація стадіону в центрі міста коштує дуже дорого
Для стадіону пропонувалася вільна територія в районі станції метро "Червоний Хутір". Це вимагало вирубки частини лісу, що можна було зробити обережно. Там є метро, неподалік - електричка. Для міжнародних змагань - Бориспільський аеропорт. Там можна було розмістити готельний комплекс спортивного типу, звести олімпійське містечко. Чому від цього відмовилися й вирішили проводити матчі на Олімпійському, я не знаю. Будь-яка реконструкція дорожча за нове будівництво. Крім того, експлуатація стадіону в центрі міста коштує дуже дорого.
Кияни з правого берега майже не бувають на лівому. Коли-небудь підніметься попит на нього?
- Аби лівий берег став невід'ємною частиною столиці, а не "приєднаною територією", як кажуть зараз політики, треба забезпечити хороший транспортний зв'язок між берегами. Дарницький міст частково вирішить проблему. Заплановано звести ще мости і тунель під Дніпром.
Забудова перекинеться на лівий берег лише тоді, коли повністю вичерпається потенціал правого.
Які явища в житті міста архітектор не може передбачити?
- Керувати мегаполісом складніше й непередбачуваніше, ніж запустити ракету на Місяць. Свого часу ЦК КПРС максимально обмежував зростання великих міст. Але вони все одно ширилися і розвивалися. Місто володіє особливою привабливістю, що не завжди враховують. Так, ми не передбачали величезної кількості машин і виявилися не готовими до цього. Не очікували й будівництва котеджних містечок навколо Києва.
Яких культурних і ландшафтних особливостей не має жодна європейська столиця, крім Києва?
- Києву притаманна м'якість архітектури й ландшафту. Ті самі планувальні особливості має Будапешт. Стоїть на Дунаї: Пешт - на вершині, Буда - внизу. Решта європейських столиць - Лондон, Париж, Берлін - площинні. Київ здавна - музичне місто. Пам'ятаю, як у Першотравневому парку протягом усього літа грали симфонічну музику. Це не винахід радянської влади - так було і до революції. Мій батько розповідав, як 1912-го в київській опері виступав найкращий диригент ХХ століття Артуро Тосканіні. Кияни шикувалися в чергу з вечора до ранку, щоб потрапити на його концерт. До Києва приїжджав Франц Ліст.
Україна перебуває між Азією та Європою. Стихійну торгівлю, базари й кіоски біля метро та в підземних переходах можна назвати явищами, принесеними зі Сходу?
- Україна, хоч і знаходиться на східному фланзі європейської культури, навіть наполовину не азійська країна. Київ - не караван-сарай, це європейська столиця. Справа тут в іншому. Після війни та революцій, а також коли Україна стала незалежною, Київ заповнили люди, які не засвоїли міську культуру. Принесли до нього культуру провінційну, іноді й маргінальну.
Є дві оцінки ситуації, яка склалася: або це болото, яке бухтить, або це киплячий горщик. Я би сказав, що сьогодні ми маємо поєднання одного й другого, пережиток нашого невпорядкованого економічного життя і нашої бідності. З часом усе стане на свої місця. Дуже скоро частина захожого населення разом зі старожилами сформує новий тип міської культури.
Як би ви описали Донецьк, Харків, Одесу і Львів у туристичному буклеті про Україну?
- 1870-го в Одесі жило вдвічі більше людей, ніж у Києві. Це був багатонаціональний торгівельний порт, ворота в світ. Там склався особливий тип людей, часто анекдотичних. Та їм притаманні соціокультурні особливості, яких немає в Києві. Там відсутня глибинна історична культура, адже Одесі лише 250 років. Однак саме молодість цього міста, темперамент, вир життя дуже привабливі. Хоча турист там не затримається надовго.
Львів поєднує кілька історичних культур. Його жителів відрізняє психологічна напруженість, пов'язана з незавершеністю історичного розвитку міста. Львів не раз міг стати центром великої держави - і не став ним. Щоразу опинявся під чужим впливом: Австрії, Польщі, Російської імперії. Сьогодні Львів конкурує з Києвом у ролі єдиної української домінанти. Хоча я вважаю, що повнокровна українська культура розвивалася саме в Києві.
Донецьк і Харків грають величезну роль у формуванні економіки. А там, де економіка і промисловість, там і сильний політичний рух. У Харкові заснували перший університет, це перша столиця України. А зараз - потужне науково-промислове місто.
2 
1
Комментарии
1