Гривня девальвує, якщо українці продовжать жити в борг

Після кризи 2008 року негативні наслідки політики споживання населенням і країною в борг визнані керівництвом переважної більшості економічно розвинутих країн світу, які активно шукають шляхи подолання боргової кризи, а також продовжують проведення окремих заходів з підтримки та пожвавлення національних економік.

В Україні одним з головних механізмів реалізації політики споживання населення в борг було споживче кредитування фізичних осіб, неконтрольоване зростання якого відбувалося протягом 2005-2008 рр. При цьому переважна частка цих кредитів надавалася в іноземній валюті, і йшло на придбання населенням імпортованих товарів, в т.ч. і автотранспорту. Фактично українці здійснювали підтримку іноземних виробників за рахунок доходів, отриманих на території України, і за рахунок формування ними боргу. Страшні наслідки такої "політики": деіндустріалізація країни, стрімке нарощення від'ємного сальдо торговельного балансу, врешті-решт, глибока девальвація національної валюти.

У ринковій економіці основним джерелом інвестування реального сектору є заощадження населення. В Україні ж у передкризовий період склалася ситуація, коли обсяг кредитів, наданих фізичним особам, перевищував загальний розмір вкладів фізичних осіб у банках. Так, на 01.01.2009 року розмір кредитів фізичним особам складав 280,5 млрд. грн., а вклади населення в банках становили 217,9 млрд. грн., або на 62,6 млрд. грн. менше, ніж кредитні зобов'язання.

Заборгованість за споживчими кредитами в банківській галузі на кінець 2009 року порівняно з кінцем 2008 року знизилась на 26,3%, аналогічний показник зниження у 2010 році склав 10,3%. Проте, починаючи з 2011 року, тенденція зростання обсягів споживчого кредитування банками почала відновлюватися. Станом на 01.01.2012 року порівняно з кінцем 2010 року заборгованість за споживчими кредитами, наданими населенню, у цілому по банківській системі зросла на 2,6%, а за такими кредитами в національній валюті – на 35,5%. Причому зростання цього виду кредитування відбувалося постійно протягом всього року.

У разі постійного зростання ринку споживчого кредитування у майбутньому може повторитися докризова ситуація вкрай небезпечного перевищення імпорту товарів над їх експортом і посилитись девальваційний тиск на гривню при відволіканні коштів населення з реального сектору економіки.

Оскільки вже з 2010 року розпочалося постійне зростання негативного торгівельного сальдо (4,3 млрд.дол.США у 2009 році; 8,4 млрд.дол.США – 2010 році; 13,8 млрд.дол.США – у 2011 році), повторюючи тенденції 2006-2008 років (5,2 млрд.дол.США – 2006 рік, 10,6 млрд.дол.США – 2007 рік; 16,1 млрд.дол.США – 2008 рік), була зрозуміла необхідність зменшення імпорту і покращення структури експорту. Проте в цьому напрямі мало що робив і Уряд, і НБУ.

Зростання імпорту у 2009 – 2011 роках так само дублювало тенденції 2006-2008 років. Причому імпорт засобів наземного транспорту протягом 2010–2011 років щорічно зростав більш ніж на 60% у порівнянні з попереднім періодом, наближаючись у абсолютному вимірі до передкризового 2007 року.

Не зважаючи на відновлення тенденції значного приросту обсягів споживчого кредитування імпорту, а отже, фактично "кредитування" зростання негативного торгівельного сальдо, Національним банком України так і не були запроваджені анонсовані ще влітку регуляторні заходи з обмеження споживчого кредитування банків на придбання імпортованих товарів, у т.ч. автотранспорту.

АУБ принципово підтримала тоді наміри НБУ, запропонувавши при розрахунку нормативу адекватності регулятивного капіталу підвищити вимоги до капіталу банків, які активно нарощують обсяги споживчого кредитування. Розробка спільно з НБУ заходів із запобігання підвищенню рівня споживчого кредитування та запровадження пріоритетного фінансування розвитку вітчизняного реального сектору економіки передбачалося і Планом заходів з подолання негативного сальдо у зовнішній торгівлі, затвердженим Розпорядженням Кабінету міністрів України від 26.10.2011 р. №1074-р.

Проте, відповідні регуляторні запобіжники неконтрольованого зростання ринку споживчого кредитування, придбання імпортованих товарів до цього часу НБУ не зміг чи не захотів запропонувати. Це можна пояснити помилками НБУ в оцінці перспектив зведеного платіжного балансу на кінець 2011 року. Так, ще в жовтні 2011 року Голова НБУ заявляв про позитивну його величину на кінець року, хоча експерти вже давно давали інші, негативні, прогнози.

Бездіяльність Уряду і НБУ в частині збалансування платіжного балансу дорого обійшлася країні і проявилася у втраті валютних резервів та продовженні стагнації національного виробництва.

×