– Мою п'єсу ніде публіка так не сприймала, як в Україні, – хвалиться польський драматург Януш Ґловацький. – А хтось із глядацького залу мені навіть вигукнув: "Пророк!"
75-річний Ґловацький днями презентував у Києві фільм Анджея Вайди про Леха Валенсу. Але українцям більше відома його комедія про російське сьогодення "Четверта сестра", яка вже сім років іде в столичному Молодому театрі. На прем'єрі у лютому 2007-го публіка так злилася з діями на сцені, що поводилася, як в античних Афінах. Коментарі від глядачів лунали впродовж усієї вистави. Коли один із персонажів шукав у помешканні заховану пляшку горілки, із зали підказували: "На холодильнику!"
Тепер жарти польського письменника про росіян звучать не так смішно. Ну, от хоча б репліка відставного генерала: "Не п'ю вже дві доби і чотири години. Це друга перерва в моєму житті. Перша тривала 13 років: від народження і, власне, до 13-ліття". Тут глядач ще сміється. А далі той самий генерал за склянкою горілки виливає душу сусідці: "Я ж так сподівався, що почнеться якась справедлива світова війна". Зараз після цих слів одразу хочеться подивитися новини зі східних областей.
Жарти Гловацького в "Четвертій сестрі" ніби просіяні крізь решето творів Михайла Салтикова-Щедріна. Останні роки письменника з позаминулого століття сприймають настільки провісним, що комісія Громадської палати з питань культури вимагає встановити особливий контроль за вивченням його творів у школі. Чого варте лише "Про патріотизм почали говорити – мабуть, прокралися".
З Гловацьким росіяни вирішили просто – його п'єсу не прийняв жоден театр. А от із Салтиковим-Щедріним буде сутужніше. Бо він, як чорт із табакерки, ще півтора століття тому радив: "Просвітництво впроваджувати, по можливості, без кровопролиття".
2 
1
Комментарии