Брехнею назвав сьогодні один із послів держав Євросоюзу оцінку міністром закордонних справ Леонідом Кожарою останніх подій в Україні. Причому це було сказано йому просто в очі.
Європа добре розуміє, що насправді відбувається в Україні, чому відбувається і хто несе за це відповідальність. Минулого понеділка Рада міністрів ЄС виступила з черговою заявою, закликавши владу до компромісу з народом. Однак на сьогодні декларації та заяви не справляють жодного впливу і навіть виглядають комічними.
Тим більше, що в понеділок очільник зовнішньополітичного відомства Євросоюзу Кетрін Ештон вкотре підтвердила, що ЄС наразі не розглядає можливість запровадження санкцій проти українських можновладців. Подібна позиція, тим більше висловлена публічно, здатна лише заохотити режим до подальшого тиску і свавілля.
Жодних раціональних причин для подальшого зволікання із санкціями у Євросоюзу немає. Застарів аргумент про те, що жорсткі дії ЄС можуть розвернути Януковича до Росії – це вже відбулося. Не грають більше традиційні порівняння з Білоруссю – мовляв, санкції проти неї нічого не дали. По-перше, білоруський режим не настільки зав'язаний на Європі, як український. Наші вже там практично живуть, і вони надзвичайно вразливі до заборони на в'їзд і заморожування рахунків. По-друге, безрезультатність санкцій у випадку Білорусі значною мірою зумовлена тим, що запровадили їх пізно. Тоді, коли вже все сталося. Те ж саме може відбутися і у випадку України. Євросоюзу саме час вплинути на ситуацію, інакше він знову запізниться.
Подальше зволікання негативно впливає на імідж Євросоюзу серед тих, хто понад два місяці тому вийшов на вулиці з вимогою інтеграції з ним. "Європа клала на нас", - написав у блозі днями лідер "Гайдамаків" Олександр Ярема. Очевидно, дедалі більше людей приходять такого висновку. Бездіяльність ЄС справді виглядає як зрада.
Так, самі по собі санкції Євросоюзу не змінять владу в Україні. Але все ж їх реальна загроза або початок застосування проти конкретних можновладців можуть бути ефективними і допомогти стримати кровопролиття. І навпаки: своєю бездіяльністю ЄС візьме на себе частину відповідальності у разі подальших трагічних подій.
В українському парламенті ухвалюють спрямовані на придушення свободи і прав людини "закони" . Міліція вбиває на вулицях людей. Києвом розгулюють сотні нанятих владою бойовиків, які тероризують мешканців. Зникають активісти Євромайдану. А ті, хто стоїть за цим свавіллям, вільно їздять і далі їздитимуть до ЄС, насолоджуючись спокоєм і комфортом розвинутих демократичних кран. Як Євросоюз зможе пояснити це і українцям, і своїм громадянам?
4 
1
Комментарии
2