Шалений виск автомобільних гальм чули в обід минулого четверга всі, хто гуляв у міському парку. Водій легкового авто з усієї сили натис на педаль, коли під Парковим мостом перед його автомобілем згори на дорогу впала людина.
Першими на місце трагедії приїхали інспектори ДАІ. Кажуть, бідоласі на вигляд було років 20. Очевидно, останній крок вона ступила свідомо. Стрибала з найвищої точки мосту на асфальт дороги. Летіла вниз ногами, тому на асфальті було чітко видно два сліди від взуття.
"Швидка" відвезла потерпілу до 17 лікарні в Лабораторному провулку. За 10 годин вона померла, не приходячи до тями. Жодних документів у загиблої не знайшли. Хто саме вона, киянка чи приїжджа, які причини суїциду — загадка.
Вже о п"ятій ранку наступного дня з мосту стрибнув студент Степан Кітін, 18 років. Хлопець загинув на місці. Він упав практично на те саме місце, де перед ним лежала дівчина.
Про Степана Кітіна відомо більше. Він родом з Дніпропетровщини. У Києві навчався на другому курсі факультету хімічних технологій Національного університету технології та дизайну. Разом із двома колегами жив у гуртожитку на вул. Лейпцизькій.
Там Степана звали Лисим. Найближчий друг і сусід загиблого Євген Нещимний, 18 років, дізнався про трагедію вранці. До нього в кімнату N419 прийшли міліціонери й розповіли про все докладно. Євген припустив, що на самогубство Степана могли штовхнути проблеми в університеті. Його не допустили до сесії, кажуть, через пропуски. Кілька днів тому в хлопця був перший іспит з філософії, але він і не пробував його скласти. Та під час зустрічі з кореспондентом "ГПУ" Євген розповів іншу історію:
Хлопець до пізньої ночі сидів у гуртожитку з друзями, грав у "Контр Страйк"
— Мабуть, навчання його не хвилювало. Казав навіть, що брехатиме батькам про виключення з вузу — мовляв, за невчасно здану курсову. Хлопці жартували, що "заберуть в армію", і придумали йому персональний "розклад занять": "Один большой выходной — расписание Лысого на первый семестр второго курса", — пригадує Євген. — У четвер, коли ми зі Стьопою пили пиво в кафе, він був веселий, розповів, що познайомився на Новий рік із дівчиною... Її звуть Юля й живе вона в Дніпропетровську.
Євген каже, що Степанові не щастило з дівчатами. Час він проводив за комп"ютером, на вечірки не ходив. Але друзі покійного кажуть, що в гуртожитку N7 живе дівчина Олена, яка більше року була закохана в Степана.
Олені Степан востаннє подзвонив зі свого мобільного о пів на другу ночі. Гуртожиток спершу взнав про самогубство Степана, а потім — дівчини. Тому всі вирішили, що це Олена. Сусідки не бачили дівчини кілька днів... Та виявилося, вона поїхала до батьків. "ГПУ" Олена підтвердила, що Степан дзвонив їй уночі. Вона не відповіла. А його СМС-повідомлення стерла не читаючи.
"ГПУ" стали відомі останні години життя Степана Кітіна. Хлопець до пізньої ночі сидів у гуртожитку з друзями, грав на комп"ютері у "Контр Страйк". О 3.30 перевдягнувся у старе, виклав мобільний, взяв студентський, надягнув шкірянку і спокійно сказав, що йде зустрічати друзів. Вахтерка Марія Сизоненко розповіла, що не хотіла вночі відчиняти двері.
— Казав, що мусить зустріти на вокзалі старшого брата, — пригадує пані Марія. — Так просився, що я не витримала.
Криміналісти, які прибули до Паркового мосту, тіло Степана побачили якраз біля ліній, що ними недавно окреслювали тіло дівчини. Залишається загадкою, чи пов"язані між собою ці дві смерті. Міліція це заперечує. А повірити у містичний збіг обставин цих смертей важко...
Міст можуть закрити
Парковий міст побудували у 1904 році за проектом Євгена Патона. Кияни називають його "мостом закоханих". Але тут траплялися й самогубства. Одне з останніх сталося 30 січня 2001 року. Тоді з мосту на дорогу стрибнула молода дівчина.
Не виключено, що тепер під Парковим мостом натягнуть страхувальну сітку або й узагалі закриють його. Наприклад, коли в 2004 році з монумента Батьківщини-матері в Музеї Великої Вітчизняної війни стрибнув чоловік, екскурсії на оглядовий майданчик заборонили.
1 
7644
Комментарии