Під час недавньої дискусії на київській бієнале "Якої Європи потребує Україна" почув від одного українського лівого найдивніший аргумент, який коли-небудь доводилося чути: заради загального добра мусимо добитися, щоб було менше церкви.
Хто був у Німеччині чи Франції, підтвердить: великі кафедральні собори, збудовані колись щоби вмістити натовпи народу, тепер ледве збирають одну лаву з вірянами. Очевидно, ліві до костелів не ходять. А тому можуть цього не знати. Але досить загуглити Church attendance, щоб побачити: Європа є секулярним континентом.
У світі взагалі, а в Європі зокрема, існує щось на зразок правила: що багатша країна, то байдужіша вона до релігії. Але є один важливий виняток – США. Більшість американців і далі продовжують ходити в костели/церкви/синагоги/молитовні будинки/мечеті.
Вимога, що в Європі має бути менше церкви – звучить дивно. Бо там її і так мало. Коли я звернув увагу на це свого лівого колеги, він зразу ж поправився: мовляв, мав на увазі не Європу, а Україну.
Оскільки під рукою в мене був айпед, то я зразу взявся перевіряти. За такими показниками, як частота відвідування церкви, кількість абортів і розлучень – Україна разом із Росією і Білоруссю близька до більшості країн Євросоюзу. Тобто в Україні церкви теж скоріше мало.
Вірити, що в Україні, Білорусі та Росії "забагато церкви", можна хіба що наслухавшись кремлівської пропаганди про "русский мир" і його "духовные скрепы", що мають ніби-то врятувати світ від декадентського Заходу. Насправді, "русский мир" такий же секулярний, як і Західна Європа.
Різниця, однак, полягає в тому, що західноєвропейські країни стали секулярними і багатими, натомість "русский мир" став секулярним, залишаючись бідним. Це, серед іншого, підтверджує коротша тривалість життя – один із найнадійніших індексів економічного розвитку.
Зрозуміло, кожна людина хоче жити гідно й довго. Але чи шлях до такого життя лежить через відмову від релігії ("менше церкви") – ніхто не може сказати напевно. Єдине, що певне: жодна країна не вросла в цей стан еволюційним шляхом. Економіка не є, як той барон Мюнхгаузен, який міг сам себе витягнути за волосся з болота. Вона потребує політичного перезавантаження. Шанс на нього дає революція – така, як Євромайдан.
Один із найкращих текстів про цю Революцію гідності написав Кирило Говорун із Російської (!) православної церкви. Він твердить, що Майдан у своїй ціннісній основі був найближчим до ранньохристиянської церкви. Тому, якщо сучасні українські церкви хочуть здобути суспільну довіру, вони повинні вчитися в нього.
Зараз пам'ять про Євромайдан вивітрюється під впливом війни, кризи і неспроможності нової української влади "жити по-новому". Весною цього року ми пробували з'ясувати, що лишилося від ціннісної основи Євромайдану. Опитування показало, що загальний вектор руху – запит на зміни у ключових групах – зберігається. Що, однак, особливо важливо: кількість охочих змін у три-чотири рази більша серед людей із релігійними, аніж секулярними цінностями.
Ці результати підтверджують те, що говорять соціологи релігії: Україна, за певними параметрами, ближче до американського, аніж до європейського зразка. Тобто шлях до змін може лежати тут не через менше, а через більше релігії. Характерно, що з чотирьох найбільших моральних авторитетів України, яких вибрав журнал "Новое время", троє є релігійними лідерами: Любомир Гузар, Мирослав Маринович та Борис Гудзяк. Якщо ж говорити про Європу, то там, згідно з опитуваннями, високу довіру має теперішній Папа, який не береться судити гомосексуалістів, зате закликає церкву повернутися обличчям до бідних, а європейців – прийняти сирійських біженців.
Сучасному світу сильно бракує солідарності. Її тяжко збудувати без віри у щось більше, аніж у самих себе. Якби мав більше місця, міг би розказати, як польська "Солідарність" постала із союзу католицької церкви та лівої опозиції. Тут же обмежуся висновком, протилежним до того, що почув на київській бієнале: для майбутнього України важливо не розсварити, а поєднати дві групи, які однаково хочуть змін, хоч би як при цьому ставилися до релігії та церкви
Комментарии
Моя думка-Обидва брати просто СУПЕР в спортi. я iхнiй прихильник.В Америцi погоджуються багато людей,що iм не бачити поясiв,дока брати в спортi.Але останнiм часом ,слiдкуючи за Вiталiем,багатьом в краiнi-уркаiнi вiн не до вподоби.В боксi вiн прославив Нiмеччину не менше Украiни.Полiтика -iнша справа.З ким УДАР мае спiльнi погляди,ще не зрозумiло.Критика абсолютно вiдсутня в виступах .Сами себе на уме.Тягнибок в цьому планi бiльш надiйний,з опозицiйними партiями мае договiр не паскудничати iм. За 20 рокiв нi одноi (одного) ТУШКИ..Виходячи на такий рiвень,то потрiбно слiдкувати й хто бiля тебе ошиваеться.Маючи такий словарний запас слiв з укрмови, на захiдню частину можна не сподiватися на успiх.
Крiм пивного бiзнесу, у братiв Кличко ще й бiзнес по виробництву слабоалкогольноi продукцii для дiтей та пiдлiткiв "Алкотрейд"-компанiя в Жашковi Черкаськоi обл.Випускае 10 видiв слабоалког. i,безалког. коктейлiв пiд торг. маркою Shake.gо лiцензii амер. комп.Red & Blue Beverages.Пiдприемство е генеральним дистрибютором торг. марки "Старий друже", а саме-однойменноi горiляки i горiляки "Коштовна".Виконуе пряму дистрибуцiюв Киевi, мае розгалужену дилерську сiтку в краiнi.Пiд рекламу братiв Кличко про здоровий спосiб життя!
З Кличка політик,як з говна куля. Подивився його в Великій політиці,клеїть з себе свого в доску,не побрився.добре що змінив сорочку ,таке враження що десь квасив а потім прийшов до людей на передачу.Ні якоїсь харизми,якихось нових ідей,він як пуста дорога коробка ,в середині нічого не має. Ні яка в нього команда, хто в ній,мовчить як партизан.На питання відповідає напівготовими текстами,людина поговорила дві години ні про що.Боксер він знаменитий,а політик він нікчемний.Голосувати ні за нього ні за його партію не буду бо нема за що.
В Київраді його фракція голосує практично так же, як і бандюки Черновецького. Може - коли-неколи, 1-2 голоси підкинуть на бік захисту інтересів київлян. З 120 депутатів голосують по совісті десь 11, з них 1-2 кличковці, а в основному - БЮТівці. Це станом з 2007 і на 1 червня 2012 року.
Кличко - афиша, а скоро за его спиной появится Медвейчук, Кравчук ...чук, может и...гек.
Якщо боксер не має чіткої позиції, а лише бла-бла, то чи варто за нього голосувати? А можк після виборів він скаже я підтримую януковича, наша програма подібна, ми сусіди....вілли будуються, щось в мене довіра до кличка падає. так його поважають в Німеччині, але коли в газетах появилося фото де він сидить з чеченським президентом, то була пауза, німці такого не люблять. Чого він іде в політику? я вам скажу, він звик до слави, до багатьох людей, бути на сторінках газет, телебаченні....Варто в цьому житті бути людиною! Щоб Бог прийняв до себе!
"Что значат для Европы Тарас Шевченко, Леся Украинка, Иван Франко, Богда Хмельницкий? Первые три - ничто и никто. Пустое место. Лужа жидкого говна".
Алекс, я согласен, что у нас очень часто любят высасывать из пальца так называемых "героев", которые только и делали, что уничтожали Украину в угоду своим иностранным хозяевам. Но в данном случае у тебя откровенный перегиб - ни Тарас Шевченко, ни Леся Украинка, ни Иван Франко на такое сравнение не заслужили. Они после себя оставили не горы трупов, а память в виде литературных произведений. Может, далеко не все из них шедевры, но людей они не разъединяли
можу заперечити декому про популярнiстьперечислених ,дорогих УКРАIНЦЯМ( не хохлам)осiб.Вони були особистостями.Т.Шевченко- художний основоположник в Казахстанi.В краiнах,знавших поразки в боях з Хмельницьким,пам'ятають про гiркоту.В Польщi знають так само Франка,як захiдняки Мiцкевича.
Жорж, при возможности спроси иностранца, который после университета по специализации славянская филология, например, - кто они такие. 9 из 10 не скажут. Возможно, я перегнул, но Несенюк сам выбрал такие сравнения. Так поможем ему. Поможем ему преодолеть заблуждения, глаза откроем.
Ну, перед тим, як писати таку статтю авторові треба було поговорити з Кличко особисто. Стосовно його політичних поглядів. Я мав одну таку розмову на Михайлівській площі. На жаль, удар його був такої ж сили, як і того 4 річного хлопчика, з яким батьки дитини попросли Віталія сфотографуватися.
Слухай ти, знавець мови, який веде "партизанську війну". "Поговорити з Кличко". Може з КличкОМ? Іноді краще самому вчити мовні правила у "підпіллі", а вже потім вчити інших
Слухай ти, Гога, дякую за зауваження. В даному разі завинив. А може компутер не достукав. Часом думка біжить вперед, а пальці не встигають. Тай клавіши в мене досить тугі - не завжди удар дає літеру. Щось маєте проти моїх дописів стосовно суржикових оборотів? Чи вам суржик рідніший. Я так гадаю, що можна мені й подякувати за небайдужість до мовних помилок журналістів. Якщо в школах і університетах їх не навчили, то хтось же мусить виводити людей на широку дорогу. Ось ти, наприклад, чому не сприяш становленню української мови серед постійно пишучих для громади людей?
Подозреваю, что ты Несенюк есть рагуль и жлоб. Подобного тебе быдла много на Украине, поэтому объясню. Виталик начинал "воевать" в Киеве в секции у Евгения Петровича, каратэ. Где то лет в 17-18. Потом ушел в кик-боксинг. Потом в классический бокс. Проявил характер, талант и волю к победе. Сам заработал свои деньги. Не распилом, не воровством. Благодаря Виталику твой говняный жовто-блакитный флаг хоть что-то значит в Европе. Что значат для Европы Тарас Шевченко, Леся Украинка, Иван Франко, Богда Хмельницкий? Первые три - ничто и никто. Пустое место. Лужа жидкого говна. Хмельницкий же известен полякам и французам - первым как предатель польского короля, вторым как боец против и за что-то там французское. Вопросы есть?
Шавка пробує під себе ІСТОРІЮ. Ти навіть команди "фу" не вартий
Вовчик - тебе команда "нах!"
Алексу.А ви, Алексе, хто самі? Ви живете в Україні, зневажаєте її історію, її символи - Державний прапор,великих українців. Ви - не українець.. І нехай це буде для вас найбільшою образою. ВИ НЕ УКРАЇНЕЦЬ!!! А КЛИЧКО- УКРАЇНЕЦЬ!!!
тешься что все говно, а ты - Д'Артаньян
Алексе , мені вас шкода, бо ви захлинетеся тим жидким говном і не встигнете стати відомим. А В.Кличко не потребує захисту від таких як ви "добродіїв".