Наталка з чоловіком вирішили доглядати 87-річну бабу із сусіднього будинку. За добру службу бабині онуки обіцяли відписати однокімнатку на проспекті Перемоги. У неділю пішли на оглядини.
Наталка хвилювалася — купила торт, хорошої ковбаси.
"Жилплощадь мою захотіла? Ти не перша, побачимо, хто кого", — мружиться до Наталки баба. Сиділа в подушках, бовтала ногами у вовняних шкарпетках, жувала кружальце ковбаси. Питала, скільки заробляє чоловік.
— Солоне, перчене й гаряче їсти не буду. Не надуриш мене, маю градусник! Як не вгодиш, будеш без квартири, — грозила баба.
На завтра замовила киселю зі свіжих ягід. З'їла півчашки, розмочивши печиво, прицмокувала.
— Мені Ліда кращий варила, — винесла вердикт, облизавши ложку.
Краще увесь вік у гуртожитку, ніж такі муки
Ліда, попередня доглядальниця, не витримала з бабою й тижня. "Ліда хотіла моєї смерті, — жалілася онукам стара. — Давала їсти гарячий суп. За дітьми своїми більше ходила, ніж за мною, змія!"
На третій день баба вилила на килим борщ, бо захотіла свіжого бульйону. Доки Наталка бігала за домашньою курятиною, забажала салату "Мімоза".
— Дешевої риби в салат не мішай, бо будеш без жилплощаді, — контролювала процес зі спальні.
На четвертий день Наталка сидить під грибком у дворі, в очах сльози.
— Ну все, сьогодні баба мене сплавить, — жаліється. — Здається, я кашу пересолила. Але краще увесь вік у гуртожитку, ніж такі муки.
Просить піднятися з нею, допомогти зібрати речі, подзвонити онукам.
У бабиній квартирі на всю горлає телевізор. Баба сидить у подушках і завзято клацає пультом. Манна каша грудочками розкидана по підлозі.
— Була засолодка! — кривиться баба.
2 
1
Комментарии
48придурки когда то поверили сравчуку,что усраина станет второй францией и каждый по его примеру сможет купить себе хатку в канаде.
Прідурок с 07.12.2012 20:46 колись так обісрався з сравчуком, тепер от, замість тихенько покаятися, помаленько зглузду з'їжджає: живе в усраінє і мріє про хатку в канаді, замість хоромів на Колимі
((
О! И ты, красава, сюда вылез...
подобное унижение - один из немногих шансов для каклов незалежной усраины добыть себе квартиру
не тільки для каклов, а й для кацапів і москалів. Вище "с" сам це визнав.
Обычно такие бабульки почти всегда есть аферистки. И детки у таких бабулек снимут с вас последнии штаны в дырках.
Так как в нашем государстве нормальных бабулек обманывают и лишают жилья еще раньше, чем вы про нее услышите.
Как быть? Угостить бабу 5-ю дозами клофелина. Дёшево и надёжно. Никто и не узнает.
"Чого тільки людина не зробить, аби нічого не робити" - це про мою тезку з колонки. Навіть, якщо вона укладе договір довічного утримання, чи воно того варте. За ті роки, що вона витратить на бабцю, сама б заробила. Це мені нагадує мені людей, які роками протирали штани на малооплачуваній роботі сподіваючись отримати квартиру, тоді як інші заробляли гроші і купували самі.
Шановний поясніть будьласка: як бути, коли людина по договору довічної ренти доглядала за старенькою бабусею протягом пяти років але внаслідок хвороби ( рак ) сама померла раніше ніж та за ким вона доглядала. Кому залиишіться в такому разі житло? Якщо в опікуна є наслідники?
Тут навiть безглуздому зрозумiло, що слiд укладати офiцiйний договiр, а не вiрити а нi старiй ошуканцi, а нi ?? онукам або iншим родичам. Вiрити словам, усним обiцянкам може лише безнадiйний дурень. Який саме договiр слiд укладати, з ким - пояснить квалiфiкований юрист. (Певна рiч, не на блозi, а у власному офiсi, за грошi.)
мене можна зрозуміти - я вимагаю якісних послуг!
treba samomy buti "yakisnou"dlya pochatky
я така, яка є, не скриваюсь, не прикрашаю) бовтаю ногами в носках) квартира понравилася - вари суп!
(Майже наслідуючи Л. Подервянського). Темна ніч над Києвом; місто спить глибоким сном. Лише одне з вікон будинку на проспекті Перемоги світиться дуже дивним зеленим вогнем. Там, на кухні, iз приготуванням незрозумілого варива - теж зеленого кольору! - порається 87-річна баба iз очима, що вони горять зеленим же вогнем. Вся в подушках, бовтаючи при цьому в повiтрi ногами у вовняних шкарпетках, вона жує кружальце зелено? ковбаси. В руках - 2 пульти; стара мружиться i сміється бридким, зловісним сміхом... — Була засолодка!
вася, шо ти дєлаєш..ахаха, прєкраті!
(васю повело, його вже так просто не зупинити). Отруюче зелене полум'я вже вибивається назовні. Разом з ним, вся у диму і зелених спалахах вилітає з хати й баба. Вона зловiсно регоче: "Хату хотiли видурити? A отако?!". Зробивши шiсть кiл навкруги будинку, вона вирина у вiдкрите небо... Темне київське небо раптово починає зеленіти. В ньому збираються десятки тисяч caмe таких бабiв, з різних куточків Києва. Вони летiтимуть на Батиєву гору...
жгі вася, це у тебе виходить добре)))
(Вася в полном ЭкстазЭ) На Батиєвій, що ?? з усiх бокiв оточено бабами - зелен. пастор Посольства Божого. Вiн зловісно посміхається. Наче трудова бджола мед, несе до нього кожна бабa молоду енергію, що ?? тутож, перед ним витрушує зі своїх вовняних шкарпеток (за що й отримує від нього пакет гречки iз отрутою). "Разом вас багато, разом вас багато!" як робот, весело бубонить той. Раптом в самому центрi цього чарiвного кола постає нескінченн., засліплюючий зелен. стовп, що прямує до Марсу. Десь там, далеко, око помiча знайоме одухотворене обличчя iз дещо незрозумілою, важкою гримасою. Неясно, що це: спроба посміхнутися або щось сказати... Баби кружляють навколо гори веселим хороводом:"Нас не надурити - нас не обдурити!"...
Наталки та бовталки! Додому - вперед! Нема чого на проспекті Перемоги робити. Нема чого у Києві робити. Скільки їх тут, таких собі недалеких, готових по різних трупах тут своє життя будувати, ламаючи все навколо...