Телефон вирішив зламатися. Працює з глюками, не тримає батарея. Текстові повідомлення надходять лише після чийогось дзвінка. Розмовляти можу зі шнуром в розетці, інакше телефон швидко вимикається.
10 хвилин свердлю очима екран банківського термінала. Позаду важко дихає черга. Намагаюся переказати 200 гривень на приватний рахунок за покупку з іншого міста, але есемеска не приходить. Без цифрового коду з неї не можу підтвердити операцію. Двохсотка стирчить із пащеки термінала, черга роздратовано прицмокує язиком.
Наважуюся попросити про допомогу чоловіка, що за мною. Він "маякує" мені на телефон і — о диво! — його номер із козирними "777" у кінці творить чудеса. Миттю дзенькає повідомлення, отримую код-підтвердження, купюра зникає у терміналі, черга полегшено зітхає.
Викликаю таксі, щоб дістатися додому. Операторка каже:
— Ожидайтє СМС!
Тупцюю з півгодини під магазином. В руках сумка й дитячий візок. По нас ніхто не їде.
Телефонують зі спортклубу. В них новий басейн, бігові доріжки й знижки. Повідомляю, що я в декреті. Щотижня кажу про це їхнім менеджерам. Дівчинка на дроті солодко вибачається. Пояснює, що вона новенька. Обіцяє подзвонити за рік. Але знову набере з понеділка, не сумніваюся.
Після дзвінка дзенькає СМС зі служби таксі: извините, машины в вашем районе нет.
Дзвоню в дорожчу службу, чекаю. Марно — ніхто не передзвонює. Нервова, добираюся додому двома тролейбусами і трамваєм.
О 22.30 настирливий дзвінок. Скрипучий жіночий голос кричить у трубку: "Я жена Коли, а вы кто такая?! Почему он вам звонил?!". Кажу, ви помилилися абонентом, кладу слухавку. І з жахом зауважую козирні "777" у кінці номера. Дружина Колі телефонує знову. Слухавку брати боюся.
Після дзвінка пробиваються есемески. "Мудачье!" — пише хтось невідомий вісім годин тому. В попередньому повідомленні — номер і марка машини. Таксист по мене таки приїздив.
2 
1
Комментарии
2