Чесний бізнес

П'ятачок біля виходу з нашої станції метро хто тільки не займав. Тут набивали стрілку компанії пірсингованих підлітків: цокалися бляшанками з пивом, звішували ноги над переходом, мотали яскравими кедами над головами в тих, хто виходив із вагона. Під вечір підлітків змінювали закохані. Нашвидку цілувалися і поспішали в парк, подалі від роззяв. Ще тут неодноразово ставали припнути коней чоловіки напідпитку. До парку вони б не добігли.

Тепер п'ятачок захопила підприємлива жіночка з нехитрим крамом. Почала окупацію з літа: ганяла підлітків, сичала на закоханих, давала чортів п'яницям.

День за днем вона відвойовує щоразу більшу територію, розкладаючи картату клейонку, потісняючи сусідок-торгашок. Забаришся на виході з метро, обов'язково кричатиме: "Не затуляйте товару". Торгує туалетним папером, в'язанками грибів, сірниками, цигарками поштучно, картоплею, зеленню, чим доведеться. Тепер навіть тушкованим м'ясом.

Курей дешево купляю, сорт "друга свєжесть" називається

— То на продаж, не для себе, — ділиться з сусідкою. — Я на Лук'янівці курей дешево купляю, сорт "друга свєжесть" називається, із перцем тушкую. Сама такого не їм, гидую, а хлопцям на закуску йде, ніхто не жалувався. Мене й міліціонери не ганяють, бо чесний бізнес.

Вона відволікається на чергового покупця. Школяр-недоросток, переминаючись, простягає жовті копійки на кілька цигарок.

— Знову татові? — суворо перепитує торгашка. Хлоп'я киває, згрібає цигарки в кишеню і прожогом мчить у парк через клумбу.

— Бреше. Самі за рогом смалять, не раз бачила, — це вже до мене. Я зупинилася купити сірників, а в неї знову немає здачі. Вона зойкає, мало не заламуючи рук, б'є себе об поли і знаходить рішення.

— Дам вам цукерку! — хитро мружить очі. Приречено киваю, бо вже остогидли її цукерки. Доводиться щоразу купувати і за 25 копійок, і за 50, або й за гривню штучка.

А декому смакують. Ось молоді міліціонери йдуть від неї з повними кишенями цукерок. Не займають її чесний бізнес.

×