У мене була радість, коли проголосили незалежність, а тепер - нема

 

- Викопували бюсти втрьох, по мусорках. Підключили сусіда Юру, полковника у відставці. Ми маємо два погруддя, одне Юра собі забрав.

58-річна Ярослава Коваль каже, що бюсти Леніна стоять на її дачі в Баранівці, передмісті Сум, уже 16 років. Знайшла їх на території місцевого меблевого комбінату. Там Ярослава Олексіївна працювала заточувальником. Гострила свердла, різці, ножі.

- У 1994-1995 роках усе було безхозне, то рейдери з Донбасу прибрали до рук наш комбінат. Замовляли меблі на підставні фірми, товар забирали. А коли директор їхав по гроші, то фірми зникали. За 10 років довели комбінат до ручки. А ми були виховані в комуністичному дусі, шкода було символів. Знайшла їх у колишній їдальні комбінату. Гора битого посуду, вибиті вікна, і тут - погруддя й прапор червоний. Ми з чоловіком під'їхали мотоциклом, витягли Леніна. Десь 25 кілограмів важить. Повантажили його в коляску, на дачу повезли.

Ярослава Коваль народилася у Самбірському районі на Львівщині. У Сумах живе з 18 років. Каже, за СРСР шкодує, але комуністичних і атеїстичних ідей не підтримує, бо віруюча. На свята ходить до церкви.

- За Союзу ми мали якусь надію. Знали, що за спиною партії, що робота буде. А зараз у нас нічого нема. У мене була радість, коли проголосили незалежність, а тепер - нема. Тоді не думала, що доведуть нас до такої бідності. Ми не йдемо вперед, ми падаємо вниз. Зараз стало гірше, ніж колись. Маю тисячу гривень пенсії, а Ваня - 1450. Є вісім соток землі. Вирощуємо картоплю, цибулю, огірки, помідори, полуницю. Так виживаємо.

Дачу в Баранівці побудував 1989 року Микола Коваль, перший чоловік Ярослави Олексіївни. Виховали двох синів - Миколу та Ігоря. Обом уже за 30. Позаторік чоловік помер, Ярослава Олексіївна вийшла заміж за колегу по цеху, 65-річного Івана Шевельова. Влітку живуть у Баранівці, на зиму переїжджають до квартири Івана Андрійовича.

×