Таке враження, що українці весь час п'яні

 

Джанні БОНП'ЯНІ, 45 років, тележурналіст, Мілан, Італія.В Україні 25 днів

– Найбільше вразила кількість дорогих модних крамниць та шикарних авто на вулицях Києва. Джипи, мамма міа, – їх більше, ніж у Америці! Я думав, що це бідна країна, а, виявляється, вона багатша за Італію, – сміється.

У вас дуже сильне соціальне розшарування. І до Італії воно потроху повертається з економічною кризою. Останні зростання податків призвели до того, що я плачу 40 відсотків свого заробітку.

Київ дуже відрізняється від Мілана?

– У великих міст більше спільного, ніж відмінного. Але перша річ, яка вражає у вас, – багато п'ють на вулицях. Таке враження, що українці весь час п'яні, не можуть пробути й години без пляшки. І головне, інші не роблять зауважень, а дивляться з якимось навіть ­розумінням. В Італії більше п'ють вина. Значно менше пива, ще менше – горілки. Роблять це в ресторанчиках і бодай щось там перекушують. А ходити вулицею з пивом і горланити – такого нема.

Зате не бачив наркоманів у вас на вулицях. Ми мали з цим ­проблему.

В Італії багато наркоманів?

– Я народився у 1960-х. Коли був молодий, жив на околиці Мілана. Ситуація була дуже ­гидка. ­Десятки молодиків зі скляними поглядами й обличчями зомбі вештались або сиділи на лавах, опустивши руки й утупившись в одну точку. Але з 1990-х їх суттєво ­поменшало. Тепер наркотики, ­зокрема й героїн, приймають здебільшого в нічних клубах чи на дискотеках. На вулицях рідко ­когось зустрінеш під кайфом.

Чому іноземцям так подобаються українські жінки?

– Кожен хоче того, чого не має. Ще після Другої світової війни в Італії сформувався стереотип гарної жінки зі східноєвропейськими рисами – високої, білявої, стрункої, блакитноокої.

Щоб завоювати італійку, потрібно чимало часу. Навіть щоб переспати з нею, треба водити її щодня до ресторану, догоджати в усьому, все оплачувати. І за тиждень-два, можливо, щось і вийде. Не кажу, що з українками набагато легше, але помітно – їх зачаровують ­іноземці.

Чи правда, що українки дуже визивно вдягаються?

– Це лицемірство італійців чи інших іноземців, що так говорять. В Італії майже всі ходять до церкви, напоказ живуть традиційно і тицяють на українок пальцями. Мовляв, як можна одягати короткі спідниці чи мати таке глибочезне декольте? Але ж італійцям це подобається, хіба ні? – сміється. – До того ж, у нас давно дівчата вбираються досить одноманітно. Для італійки головне, щоб було зручно. А вже як це виглядає, питання десяте.

Чому так мало італійців приїхали на Євро в Україну?

– Через кризу навіть досить заможні вболівальники не можуть дозволити собі розкидатися грошима. Дістатися – дуже дорого. Готелі – дорогі. Тим більше, схід Європи – це невідомість для нас. Перше, що спадає на ­думку пересічному італійцеві, – сексуальний туризм. Мало хто поїде до країни з такою репутацією, якщо він безпосередньо не зацікавлений. З дівчатами завжди треба платити – за вечерю, прогулянку. ­Платити, платити й платити. А оскільки більше про Україну майже нічого не знають, крім політичних ­проблем, то й їхати сюди не надто тягне. Ще й не кожного відпустить дівчина або дружина. Жінки часто мають сильний вплив на чоловіків в Італії. І неймовірно ревниві.

Яка відмінність між італійськими та українськими вболівальниками?

– Ваші сумирніші й товариськіші.

Як ви живете тут?

– Мешкаю на квартирі неподалік "Олімпійського". Додому повертаюся досить пізно. ­Харчуюсь у місті. Знайшов хорошу неапо­літанську піцерію. В іншому ресторані їв пасту – рівень дуже високий. Підозрюю, завдяки шеф-­кухарям – італійцям.

Удома часто ходите з пляшкою в гості до друзів? Товаришуєте ­сім'ями?

– Маю чотирьох заміжніх сестер, тож ми часто зустрічаємося. В Італії досі дуже міцні родинні зв'язки. Це такі собі малі клани. Італійка вдень ходить до офіса на роботу, всі зачудовуються її самодостатністю, а ввечері вертається додому, готує пасту, прибирає, робить з дітьми уроки чи забирає їх із дитсадка. А чоловік лежить на канапі, дивиться футбол. В Україні фемінізм швидше приживається, бо СРСР суттєво вкоротив вам традиційні цінності та релігію. А в політиці у вас такий самий бардак.

×