В 2012 году цена гречихи должна снизиться в разы.
Такое убеждение высказал председатель Государственного агентства резерва Алексей Лелюк в интервью агентству "ЛИГАБизнесИнформ".
"Я уверен, что гречихи посеют столько, что в следующем году ее цена должна упасть в разы", - заявил Лелюк.
Также, по его словам, есть поручение премьер-министра - обязательно закупить в Госрезерв до 50 тыс. тонн гречихи.
"Эта задача может быть легко реализована нами при выделении необходимых средств. И мощности хранения, и мощности переработки зерна гречихи в крупу позволяют Госрезерву это сделать", - говорит Лелюк.
Глава Агентства напомнил, что в Украине за 20 лет независимости посевы гречихи неуклонно снижались, так как рентабельность и урожайность культуры были невысокими.
Кроме того, по его словам, регуляторная политика государства по этой сельхозкультуры была слабой.
Вместе с тем, глава Агентства пожаловался на сложную и "очень инертную систему закупок" Госрезерва.
"С нами очень тяжело работать, мы не можем работать напрямую, только через посредника.У нас нет сегодня фьючерсов, и нет возможности для этого ", - сказал он.
"Госрезерв - неприбыльная организация, мы не можем закупать полуфабрикат, мы можем закупать только товарно-материальные ценности, соответствующие ГОСТу или ДСТУ, и только у себя на складах", - пояснил Лелюк.
1 
8642
Комментарии
2Как, вы еще не слышали о голодоморе? Тогда мы идем к ВАМ!!!
Да нынче никто не боится !!! Власти похоже вообще нет . захотел заводик себе оттяпал ,захотел дом в Киеве построил ( не беда ,если рядом дом завалится и сотня другая людей без крова над головой останется) Это если дядька с мешком кукурузы поймают ,ему срок ,он преступник
1 листопада 2007р. 34-а сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО, до складу якої входять 193 країни, одноголосно прийняла Резолюцію про "Вшанування пам'яті жертв Голодомору в Україні".
1 листопада 2007р. 34-а сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО, до складу якої входять 193 країни, одноголосно прийняла Резолюцію про "Вшанування пам'яті жертв Голодомору в Україні".
1 листопада 2007р. 34-а сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО, до складу якої входять 193 країни, одноголосно прийняла Резолюцію про "Вшанування пам'яті жертв Голодомору в Україні".
Тем, кто не хочет вспоминать о Голодоморе, видимо наплевать на все живое и это не имеет значение в вопросе национальности. Такие людишки видимо и в семье также ничтожества, так что жалеть, лечить или в крайнем случае закрывать надо, вот таких недочеловеков!
Мі рюцкіє каноніческіє мі любім убівать, насіловать, воровать піть, врать і гулять. Все камуністи во всем мірє- рюцкіє! Мі не любім работать, мі любім чтобі на нас работалі. На нас могут работать только дуракі, поєтому мі любім дураков во всьом мірє! Мі любім лєніна, сраліна і пукіна! Мі любім всех діктаторов в мірє! Мі нікогда не веровалі в Бога і нікогда не будем веровать! Мі верімь только в насіліє, зло і кровь! А кірілла ставленнік вялікаго нашего стерхавода-солнцелікого рюсскаго пука! Кіріла- успешній бізнесмєн рассеі, он продает водку і сігарети- і все єтому раді! за водку мі гатові убівать! Пуцін-рюсскій бох! Все рюцкіє-рюсскаязіческіє. Рюсскаязічество-всегда ведет в сатанізм і рабство! Єслі ві гаварітє па рюсскі- ві наш!
А теперь они ее так любят и власть и политиков !!! Знаете при Союзе к той плохой власти не было такой ненависти как к нынешней хорошей , оранжевым не стоит улыбаться ,их ненавидели точно так же
Помаранчевих ненавидів Схід, а данєцкіх ненавидять всі.
Не роблю перепостів у різних гілках, але цю інфу вважаю досить важливою, тому наведу також у цій гілці:
Моя бабуся та дід пережили ті жахливі роки Голодомору (нащастя в Києві).
От що засвідчила мені бабуся за той Голодомор:
у великих містах як такого голоду серед міського населення не було, але були величезні черги за хлібом, борошном та іншими харчами. Трупи померлих таки дійсно лежали зранку просто на київських вулицях, а не тільки в Харкові та інших містах. Спеціальні вантажівки накриті брезентом зранку спішили об'їхати все місто, особливо його околіці та мерщій позбирати ті трупи подалі від очей киян.
То були померлі від голоду селяни з навколишніх сіл які всіма правдами й неправдами продиралися вночі до міста щоб купити собі хлібину і одразу ж в страшних муках померти біля хлібної крамниці, в найближчому парку чи скверику. Справа в тім що довго голодаюча людина якщо одразу наїсться хліба, то її шлунок не здатен одразу переварити таку грубу їжу - це як правило призводить до шоку, завороту кишок та смерті у страшних муках.
Київ був навіть вночі оточений декількома кільцями стрілків які стріляли у кожного з селян хто намагався перетнути ці кордони.
Проте, декому з напівживих зголоднілих селян випадало "щастя" вночі підкупити червоноармійців царськими золотими монетами та продертися до міста. Але там їхня доля була ще гірша - більшість померли просто на вулицях та у парках.
Вічна память безвинним жертвам Голодомору - це були працьовиті найкращі селяни-трудівники!
Вони дуже заважали більшовицьким людожерам впровадити колективізацію та заселити Україну п'яницями й неробами (опорою більшовиків).
Саме тому їх виморили в Україні мільйонами щоб потім завезти з інших місць новий люмпен-"матеріал". Щодо інших причин які наводять у своє виправдання комуняки, то це здебільшо другорядні обставини.
додам ще про те, що мій батько (тоді 15 річний київський школяр підгодовував сімю тим , що влаштувався нелегально у військовій частині малювати стінгазети для їхнього червоного кутка. За те йому комісар давав інколи глечик гречаної крупи або якого борошна. Вся сім'я (його брат та мама з татом) чекали на той глечик як на манну небесну щоб зварити каші чи спекти млинців на воді.
Одного разу той глечик з гречкою тріснув прямо на примусі, каша розтіклась, але її ретельно до хрихти всю позбирали та все одно поділили на всіх порівну, навіть картопляні очистки (лушпайки) вони не викидали, але сушили та тримали про всяк випадок на чорний ще гірший день. Скрутно було з харчами навіть у містах, а не те що по обдертих селах де всі харчі конфіскували більшовики.
Моя бабця потім завжди (навіть у ситі часи брежнєвського застою) тримала по шухлядах мішечки з сухарями. Я малий не розумів для чого вона те робить та сміявся зі своєї старої бабусі, а як подорослішав та дечого дізнався, то вже тільки тоді зрозумів мудрість бувалої вхопившої на своєму житті багато лиха старої людини.
... та мінусуйте, совкові довбодятли, хоч клави свої попротирайте наскрізь, але ж правдиві свідчення моєї родини, моєї бабусі ніяк не зітрете своїми мінусами.
Бабуся Ганя ще за комуни завжди мені казала - "онуче, сьогодні ти маєш у кишені цукерку, а завтра можливо будеш радіти навіть і крихті старого сухарика, запям'ятай це на все своє' життя", то ж я добре пам'ятаю і свою бабусю та її мудрий заповіт.