Дурні фантазії

– Залізно вирішив – буду поліцейським. Набридло перебиватися підробітками. А ця професія престижна. Дивись, і до генерала дослужуся, – каже Віктор.

Він – тесля. Позаторік потрапив під скорочення. Відтоді не може знайти постійну роботу. Їздив на півроку в Польщу, збирав ягоди у Швеції. Наприкінці літа дружина висунула ультиматум: або чоловік працює вдома, або вона подає на розлучення. Набридло чекати із заробітків по кілька місяців.

– Тоді й наткнувся на об'яву про набір патрульних. Підходжу за всіма параметрами: в армії служив, водійські права маю, спортом займаюся. Вища освіта, правда, не повна, але наверстаю, – говорить. – Заповнив анкету, чекаю на запрошення. Упевнений – піду на співбесіду. Дружині вже сказав про це. Вона сяє. Каже, патрульним по 10 тисяч платять і премії дають. Та й робота не щоденна.

За тиждень після розмови у Дніпрі чоловік убив двох патрульних, які зупинили його машину. Спершу розстріляв поліцейського, потім – напарницю. Телефоную Віктору і питаю, чи не передумав служити.

– Забудь ці дурні фантазії, – каже. – Я думав, що вулицями їздитиму і п'яниць ганятиму. Максимум – на сімейні сварки. Але оці смерті мене остудили. Під кулі не полізу. Жінці сказав, що поїду на заробітки. Вона – у сльози. Пише заяву на розлучення. Хай так. Зате буду живий. Хоч і без неї.

×