Музей Івана Франка у його рідних Нагуєвичах, що за 15 км від Дрогобича, видно одразу. Нова будівля — праворуч в'їзду в село. Навпроти, через дорогу — садиба батька письменника, коваля Якова Франка. Маршрутка від районного центру іде сюди розбитою дорогою півгодини.
Із товаришами купуємо квитки по 5 грн, аби оглянути дерев'яні хати. Одна з них облаштована як шпихлір — місце для зберігання зерна, інша — як кузня. У житловій будівлі стоїть піч, розкладені глиняні горщики, на стінах висять ікони. До кімнати заходити не можна, торкатися чогось — також. Сфотографуватися в одному з кожухів, які висять при вході, працівниця забороняє.
— Зі справжнього тут тільки колиска і дзеркало, — розповідає. — Садиба згоріла в ХІХ столітті від удару блискавки. Відбудували її у 1980-х. Музей відтворює так званий нагуєвицький період життя Франка — доки йому не виповнилося 19 років і він поступив до Львівського університету.
Зі справжнього тут тільки колиска і дзеркало. Садиба згоріла в ХІХ столітті
Прямуємо до нового приміщення. На першому поверсі кілька прижиттєвих видань Івана Франка і його портрети. Нагорі — така сама за обсягом експозиція з фотографій чиновників, які відвідували музей останніми роками. Тут чи не всі львівські губернатори, Віктор Ющенко, теперішній президент. Окрема кімната присвячена випускникам місцевої школи. Який вони мають стосунок до Франка, незрозуміло.
При дорозі поряд із музеєм стоїть помальований у чорне металевий хрест. На білому підмурівку чорною фарбою виведений напис: "За великодержави Фердинанда І, милостивого імператора Австрії, царя Галіції та Володимирії".
— Цей хрест викував Яків Франко 1848 року з нагоди скасування в Галичині панщини, — наглядачка стишує голос. — Ну ви ж самі бачите, що це зовсім не кута робота. Ніякий це не хрест Якова Франка.
2 
1
Комментарии
3