Ексклюзивы
воскресенье, 27 марта 2011 17:38

Війна отечества чужого

Дочка прийшла зі школи і сказала, що все тепер знову не так. Бо все тепер так, що, звісно, десь на світі була й світова війна, але в нашій вітчизні вона була вітчизняна. Як ото з Наполеоном. Лише ту з Наполеоном виграли фельдмаршал Кутузов і поручник Ржевський, а цю - генералісимус Джугашвілі й міністр Табачник. Питомо "вітчизняні" прізвища: у нас, на Західній Україні, таких - у кожному селі через хату.

Боюсь однак, що у випадку моєї дочки Міністерство освіти з тими своїми "реформами" трохи спізнилося. Ще якби вони перейшли в масований наступ років із 10 тому - хтозна, може, й мали б шанси прищепити їй загальносоюзну червоноармійську гордість. А так - навряд: встиг я вже розповісти дитині основні родинні історії. Зокрема - про галицького вуйка і буковинського прадіда.

Станом на серпень 1939 року, тобто на момент, коли вітчизна Джугашвілі й Табачника обіцяла вічне взаємовигідне кохання вітчизні Гітлера й Геббельса, ні мій буковинський прадід, ні мій галицький вуйко у жодній із тих вітчизн не проживали. А жили в українських селах під владою Румунії та Польщі відповідно. Тільки прадід, маючи дружину, сімох дітей і розміняний п'ятий десяток, про такі речі, мабуть, узагалі не думав. Натомість юний і національно розбуджений вуйко не лише думав, а й починав діяти.

У вересні 1939-го вуйко опинився під німцями. У червні 1940-го прадідове село зайняли перші совєти. Роман вітчизни Джугашвілі й Табачника з вітчизною Гітлера й Геббельса продовжував давати обом вітчизнам територіальні прибутки. Аж раптом легкодоступні території закінчилися. Роззирнувшись довкола, учорашні коханці усвідомили, що іншого виходу нема: доведеться воювати між собою. І почалась "велика вітчизняна війна". На Північну Буковину - вже як союзники Гітлера - повернулися румуни. Прадіда викликали на якусь комісію, визнали застарим і дали йому спокій. Тим часом вуйко склав у Генеральній Губернії випускні іспити, так звану матуру, отримав двомовний німецько-український атестат і подався в УПА.

Навесні 1944 року, схарапудивши коня, над головою прадіда пролетів у західному напрямку рій літаків. За роєм прийшли сухопутні "ослободітєлі". Прадіда вони "ослободили" від коня, а сім'ю - від прадіда. Стріляти старого не навчили, але гвинтівку, не буду брехати, дали. І наказали визволити Польщу. Там прадід, зрозуміло, й загинув у першому ж бою, так і не з'ясувавши, котра з тих вітчизн, які вешталися його селом і заважали обробляти землю, була гіршою, і чому вмирати за одну із них треба саме в Польщі.

Інша справа - вуйко. За що і проти кого він воює, вуйко знав дуже добре. Втім, як і вітчизна, яка, щоправда, ніколи йому вітчизною не була, але вирішила нею стати. А щоб він не думав, ніби це жарти, вітчизна витягла його, недотруєного газом, із криївки і відрядила на десятирічні курси з вітчизняного природознавства до таборів Красноярського краю. З подальшим довічним засланням. На вуйкове щастя, хоч і всупереч його юнацькій мрії, місцевість, де він народився, по війні залишилась у складі Польщі. Як польський громадянин вуйко 1956 року повернувся додому і з німецько-українським атестатом вступив до Варшавського університету.

Одне слово, пояснюю я дочці, прадід загинув за вуйкову вітчизну, вуйко воював за нашу, наша ж дотепер називає вуйка бандитом. Прадіда вона так не називає, але й сказати нам, де він похований, не може. Це - лише дві з тих історій, яких у нас, на Західній Україні, - в кожному селі через хату.

Сейчас вы читаете новость «Війна отечества чужого ». Вас также могут заинтересовать свежие новости Украины и мировые на Gazeta.ua

Комментарии

33

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

27.06.2011 19:04:32Михайлу 94.153.232.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Помилився ти. Бандитами таких називає саме Вітчизна! "Визволителями-героями-патрiо
27.06.2011 18:49:09Тi ж часи.94.153.232.--
  • 1+
  • 0-
  • Відповісти
А ось мiй вуйко у 16 рокiв сам втiк на фронт. Битися. Мiлiцiя, звичайно, повернула його бабусi та порадила "повчити" лозиною. Але через пiвроку вiн втiк знову. Повернувся вже у 44-му, лейтенантом, з пораненням. Мав три ордена, медалi. Доречi, форсував Сiваш та визволяв своє мiсто.А бабусi надiслано було усього три похоронки на синiв, але двi з них виявилися помилковими - загинув лише II старший син. До чого все пишу? А до того, що менi не треба соромитися своIх рiдних. I наймолодшi члени моєI сiм"ї нiколи не стануть смажити яєчню на Вiчному вогнi. Не те виховання.
09.05.2011 13:01:37ттт80.239.242.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Противно читать. Сопли и страдания о прадедах-предателях
29.03.2011 22:54:23Михайло80.243.144.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
наша ж дотепер називає вуйка бандитом Трохи непогоджуся. "бандитом" називає не Вітчизна, а ті злидні, які не здохли тільки тому, що чекаєть над ними СУДУ (Нюрнбергу 2). Він буде і тисячі українських вояків УПА плюнуть тим злидням в очі, як і Табачьніку мільйони жерт Голодомору. Його брехні ми витримаємо, чи витримає Табачьнік біль мільйонів Українців?
29.03.2011 16:41:48Сірожа193.164.130.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Чуваки,у вас ідея-фікс?
29.03.2011 13:35:01рома194.44.203.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Бойченко просто ніхто, а "противсіхічка" забужка якісь чергові маразми видає. Якщо така мудра, то чого за бандюковича горло дерла, сволоту Ющенка хвалила, що всіх нас продав за пасіку, Табачника до влади повернула... Падла
29.03.2011 13:33:29Юра194.44.203.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
А наприклад той дурень Андрухович, а просто покаятися, що працював на бандюковичів, поливав Тимошенко, що брехав, чи просто дебільний? Чи щось про УПА? Ні, бо пшеки гранда не дадуть?.. Стара матня Андрухович, а ці його козачки придуркуваті, то й поготів
29.03.2011 00:55:23Сірожа88.81.252.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Що,вже не хочете сваритися?Ну ладно.Оце згадав історію з Першої світової.На Різдво зробили перемир'я,німці й хранцузи через деякий час повилазили з окопів і давай ходить одне до одного у гості.Ясне діло їли,пили,патякали хто вмів,показували одне одному сімейні фотки і т.д.А коли Різдво скінчилося і треба було одне по одному стрілять,всі послали своїх командирів на..."Вони такі ж як ми,ми потоваришували,самі стріляйтеся."Кількох пацифістів розстріляли,але це ні до чого не привело.Довелося ці дивізії чи що там пересилати на різні боки фронту.Мда... А ще така ж історія скоїлася з українцями з російської і австрійської армій,що теж були порізні боки на Першій світовій.Отаке.
28.03.2011 20:21:28Сірожа193.164.130.--
  • 1+
  • 0-
  • Відповісти
Спеціальне пояснення для дітей природи.Розповідь Бойченка про долю на війні звичайної,простої людини,яка хоче жити,любити,ростити дітей.А її примушують розбивати макітру такому ж бідаці як він сам,із-за того,що упирям захотілося вдовольнити свої хворобливі амбіції. А взагалі,я перечекаю поки трохи ущухне "бурление говн" і через день-другий висловлюся з цього приводу. P.S.Модератор залишає огидні коментарі всякого україноненависницького стерва,а видаляє адекватну відповідь їм.Якесь либонь жиденя,що симпатизує таким же як сам.
28.03.2011 13:11:57басні94.178.107.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти
Олександр Бойченко нема про що писати то витягнув давно пережовану тему. ще добав як совети поляки румуни не давали твоєму вуйку жити. розкажи які лицарі упа і які подонки освободітелі . скажи якого ти кольору і я скажу про що ти будеш писати.
Голосов: 1
Голосование Как вы обустраиваете быт в условиях отключения электроэнергии
  • Приобрели дополнительное оборудование для жилья для энергонезависимости
  • Подбираем оборудование и готовимся к покупке
  • Нет средств на такое, эти приборы слишком дорогие
  • Есть фонари и павербанки для зарядки гаджетов, нас это устраивает
  • Уверены, что неудобства временные и вскоре правительство решит проблему нехватки электроэнергии.
  • Наше жилище со светом, потому что мы на одной линии с объектом критической инфраструктуры
  • Ваш вариант
Просмотреть