Ексклюзивы
пятница, 23 марта 2018 16:00

Без Мендельсона

Рівно півжиття тому, в четвер, я одружився. Крім того, пам'ятаю про своє весілля таке: надворі була огидна погода, в церковному календарі – Великий піст, в економіці й політиці – велика криза. Я був у джинсах і светрі, наречена – аналогічно. Хоч би щось за півжиття змінилося.

Гостей ми багато не накликали. Якщо бути точним, то накликали двох. Не накликали б, може, і їх, але хтось мусив у графі почесних свідків розписатися. Свідки – і він, і вона – виявилися дотепними. Він, перш ніж поставити свій доленосний автограф, визирнув у загсівське вікно на вкриту бруківкою пішохідну вулицю і відсторонено сказав:

– Не аж так і високо.

– Але ногу зламати можна, – підтримала розмову вона.

– Дилема, – погодився він. – Так чи сяк, а щось чоловік мусить собі зламати: або ногу, або судьбу.

За це ми, коли у нас, як і належиться, шість місяців потому народилася дочка, попросили наших свідків стати їй хрещеними батьками. Погодилися.

Натомість декотрі родичі й друзі трохи образилися, мовляв, куди це годиться – приховувати факт святого таїнства від близьких людей? Один сільський кревний навіть майже пригрозив:

– Ти що, не знаєш? Це ж закон: як весілля відгуляєте, так і будете жити. От чекай, я тобі покажу, як треба женитися!

І слів на вітер не кинув: показав. Половинку свою він, видно, шукав дуже ретельно, бо привіз її здалеку, з якогось міста на сході. Гуляли цілим селом три дні і ще хотіли. На четвертий, ближче до обіду, щасливий молодий очуняв і не без подиву зауважив, що молодої та її дорожньої валізи ніде нема. Так дотепер ніхто й не знає, що сталося. Аби якось підбадьорити кревного, я висловив припущення, що його недосуджена в глибині душі була етнографинею: провела польове дослідження головного буковинського обряду – і поїхала назад додому класифікувати зібраний матеріал. Втім, кревний не надто підбадьорився і відтоді запекло холостякує.

А вже яке весілля справила собі пара моїх університетських друзів – то це могла б вийти штука, сильніша за "Фауста" Ґете. Тобто, строго кажучи, не одне весілля, а два.

Бо на перше наречений не з'явився: мама не пустила. Тато там був добряк, радше міг би й пустити. Але татова думка в тій сім'ї нікого особливо не цікавила. Ну то ми – група голодних студентів – постовбичили з годинку під церквою, покурили, а тоді вхопили наречену попід руки і потягнули до ресторану. Все одно столи вже були накриті – хто би то мав спожити? Тільки тамаду довелося виштовхати за двері й попередити музикантів, щоб відклали свій лагідний і ніжний вальс до наступного разу.

І наступний раз таки настав. Наречена місяць погнівалася і подобріла, наречений ублагав маму – і всі ми зустрілися знову, вже в повному складі. За мить до реєстрації шлюбу тато нареченого обмацав кишені власного піджака й винувато промимрив:

– Здається, я загубив гаманець.

На що мама – викладачка зарубіжної літератури – голосом персоніфікованої світової скорботи відповіла:

– Тєряют больше іногда.

Поза тим усе минуло гладенько. Невдовзі після весілля молодята виїхали за кордон: вона – до Польщі, він – до Німеччини, де й досі, як сказав би відомий кінематографічний барон, живуть у злагоді й любові. Вона – з поляком, він – із німкенею.

І так далі. Скільки ж я бачив пишних весіль, герої яких згодом або розбіглися, або не розбіглися, але так себе навзаєм замучили, що ліпше би розбіглися. Ні, звичайно, вся ця урочиста церемонія хоч кого здатна розчулити: Мендельсон, фата, шампанське, батьки плачуть, зграйка дружок щебече, чиїсь діти під ногами повзають, цукерки збирають… Однак чутки про її вплив на майбутнє подружнє життя, схоже, дещо перебільшені

Сейчас вы читаете новость «Без Мендельсона». Вас также могут заинтересовать свежие новости Украины и мировые на Gazeta.ua

Комментарии

1

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосов: 1
Голосование Как вы обустраиваете быт в условиях отключения электроэнергии
  • Приобрели дополнительное оборудование для жилья для энергонезависимости
  • Подбираем оборудование и готовимся к покупке
  • Нет средств на такое, эти приборы слишком дорогие
  • Есть фонари и павербанки для зарядки гаджетов, нас это устраивает
  • Уверены, что неудобства временные и вскоре правительство решит проблему нехватки электроэнергии.
  • Наше жилище со светом, потому что мы на одной линии с объектом критической инфраструктуры
  • Ваш вариант
Просмотреть