Після того, як президента Російської Федерації Володимира Путіна висунули на здобуття Нобелівської премії миру, причому – вдруге, повинні відпасти останні сумніви в тому, що Путін – звичайна людина. А не посланець Божий, як продовжує доводити його фанат, відомий російський діяч культури Нікіта Михалков. Бо, виявляється, російський президент керується звичайнісіньким марнославством, котре в тій чи іншій мірі є недоліком чи не кожної людини. Тільки в одних воно приховане, й такі люди сильні вже тим. що навчилися своїми демонами керувати. Інші, наприклад – Володимир Путін, випускають їх на волю. Чим демонструють звичайні людські слабкості.
Зверніть увагу хоча б на те, що Путін не просто висувається на Нобеля. Він – увага! – хоче "таку саму премію, як Барак Обама". Це майже буквальна цитата зі слів ще одного діяча російської культури й за сумісництвом – прихильника свого президента, Йосипа Кобзона. Тобто, формально висуває себе російський президент не сам. За ним стоїть Міжнародна академія духовної єдності і співпраці. А підтримують його провідні діячі культури. Сам же Путін, тим більше – його Адміністрація, нібито стежать за цім збоку. Мовляв, робіть, що хочете, ми втручатися не будемо.
Проте пан Кобзон усе одно озвучив неприховане бажання пана Путіна: мати не просто премію, а таку премію, яка вже є в президента США, держави-антагоніста. Точніше – супердержави, на статус якої претендує РФ після приходу її діючого президента до влади. Додам від себе: Володимир Путін хоче зрівнятися в статусі не лише з демократом Обамою, а й з російським письменниками Іваном Буніним, Олександром Солженіциним та Йосипом Бродським. Не кажу вже про радянського класика Михайла Шолохова та першого й останнього президента СРСР Михайла Горбачова.
Той, нагадаю, отримав Нобелівську премію миру не за "перестройку" - про розвал Радянського Союзу в той момент не думали навіть у США та Західній Європі. Насамперед заслуга Горбачова в тому, що Михайло Сергійович практично не тиснув на жодну з країн так званого соцтабору, заважаючи їхньому бажанню поміняти режим та вийти з російської радянської орбіти. Візуалізований результат міжнародної політики Горбачова – поруйнування Берлінської стіни та переможний концерт "Роллінг Стоунз" у Празі на запрошення президента Вацлава Гавела. Додайте сюди вивід військ з Афганістану – при всьому моєму суперечливому ставленні до постаті Горбачова це дорівнює рішенню президента Франції Шарля де Голля про завершення війни в Алжирі та подальшу деколонізацію країн Азії та Африки, котрі тривалий час були французькими колоніями.
Чи можна запідозрити діючого президента РФ Володимира Путіна в чомусь подібному – хоча б у якійсь частині? Кого-кого, а його вже точно не можна назвати миротворцем та прихильником деколонізації. Чого вартий тиск на Україну, й то – лише аби запобігти можливому, не остаточно вирішеному підписанню угоди про асоціацію з ЄС та загалом через декларований курс на європейську інтеграцію! А фактичне відродження сталінізму та легалізація диктатора Сталіна як Воїна Світла, котрий своїм генієм переміг свого учня, диктатора Гітлера – Воїні Темряви, хіба варте Нобелівської премії? Я вже говорив про цілі відділи літератури по сталінізму в московських книгарнях. Видають їх державним коштом, тобто, Путін про це знає і схвалює.
Нарешті, такі лауреати Нобелевської премії миру, як Лех Валенса, Барак Обама, Далай-лама, Андрій Сахаров, матір Тереза чи Теодор Рузвельт попри те, що є різними людьми, загалом стояли й стоять на демократичних принципах, мають демократичні переконання. Тоді як Путін – хто завгодно, але не демократ. Навіть не декларативний.
Але він – і не дурень. Навпаки, Путін дуже розумний. Він прекрасно знає, що Нобеля не заслужив і не отримає. Для чого ж тоді повторне висування? Здається, все дуже просто: відбувається процес, котрий прийнято називати "тролінгом". Результат відомий наперед – і все одно не присудження Путіну Нобелівської премії миру буде подано як вияв особистої неприязні до нього. Та загалом – політичної упередженості до Російської Федерації. Отже, Нобелівський "тролінг" Путіна на виході лише дасть йому зайвий привід наголосити: Росія – в кільці ворогів.
4 
1
Комментарии
24