Поле бою - космос. І український наносупутник уже на орбіті
Ще кілька років тому ми навіть не могли уявити, що перемогу чи поразку на війні вирішуватимуть безпілотники. А вони - безпорадні без супутникового зв'язку. Starlink, звісно, чудова супутникова мережа, але вона належить Ілону Маску, і це її головний недолік. А що українські винахідники - чи скоро ми побачимо вітчизняну альтернативу Starlink?
Наприкінці жовтня сталися дві події у космічному домені протистояння. Американська розвідка оприлюднила знімок китайського космоплана, що стикується з чужими апаратами на орбіті. А українська компанія HIMERA повідомила, що перший український супутник зв'язку OBRIA NANO працює в космосі.
Росія будує власну відповідь Starlink і водночас відпрацьовує зближення з фінським радарним супутником, дані якого використовує Україна
З кожним днем космос дедалі більше стає повноцінним полем бою. Китай робить ставку на масовість, і в його двох низькоорбітальних мережах уже понад 470 супутників. Росія будує власну відповідь Starlink і водночас відпрацьовує зближення з фінським радарним супутником, дані якого використовує Україна. У космосі відстань у кілька кілометрів означає практично контакт, а той, хто вміє непомітно наблизитися, вміє і засліпити.
Японія перейменувала повітряні сили на повітряно-космічні. Швеція вивела перший військовий супутник, Норвегія розвиває власний космодром. А Європа поки обіцяє, бо її мережа IRIS² почне запускатися лише у 2029 році, тоді як на орбіті вже понад 11 тисяч супутників Starlink. Для поля бою це питання не престижу. Кожен сучасний дрон залежить від трьох речей, які дає космос, а саме - зв'язку, навігації і розвідки. Поки канал керування технікою контролює інша держава, армія воює рівно настільки, наскільки це відповідає чужим політичним розрахункам.
Один наносупутник не змінить баланс сил. Але він показує, що Україна перестає бути лише споживачем чужих технологій там, де вирішуватиметься майбутнє війни
Тому Україні потрібні три речі. Перетворити окремі космічні ініціативи на довгострокову програму з гарантованим фінансуванням. Домогтися чіткого графіка приєднання до європейських Govsatcom та IRIS². І готувати операторів та проєктувати дрони з розрахунком на супутниковий зв'язок, де автономність стає страховкою на випадок його втрати. Один наносупутник не змінить баланс сил. Але він показує, що Україна перестає бути лише споживачем чужих технологій там, де вирішуватиметься майбутнє війни.
Коментарі