Китайський ультиматум Путіну через Токаєва

Повернутися до формату Стамбула і заморозити війну закликав президент Казахстану президента Росії. Зрозуміло, що сам Токаєв не має аж такої суб'єктності у відносинах із Кремлем, щоб озвучувати подібні пропозиції. А от передати волю Пекіна - вже інша справа. Але цікаво - навіщо Сі заморозка війни?

Розділяю думку, що Токаєв озвучив Путіну позицію щодо закінчення війни, котра є спільною з Китаєм (чи навіть ним ініційованою). Враховуючи все, що ми знаємо про нинішні звʼязки між Астаною й Пекіном, складно повірити, що саме артикулювання її не було узгоджене.

Для чого тут китайцям знадобився Токаєв, цілком зрозуміло. Попри поширену в нас думку (й реальну критичну залежність Москви від Пекіна), стосунки їхні не описуються формулою васал-сузерен, і для збереження партнерства й союзництва китайці діють більш вишукано. Але мова про крок доволі серйозний, бо вони вперше висловлюють своє невдоволення продовженням війни публічно (нехай і опосередковано).

Думаю, є підстави повʼязати це з підготовкою Сі Цзиньпіна до візиту в США незабаром. Тепер щодо реакції Росії. Заява Пєскова сприйнята багатьма в Україні як однозначна відмова, хоча це не факт. Я бачу три основні варіанти.

1. Путін справді вважає свої стосунки з Сі достатньо непохитними, щоб публічно відмовитися повернутися до переговорів про врегулювання без попередніх умов.

2. Маємо справу з добре розіграною виставою, де Сі набирає бали перед Трампом заради певних економічних преференцій, а Путін грає перед виборами свою гру в безкомпромісного героя.

3. Попри публічну відмову, Кремль поставився до китайського зауваження цілком серйозно й воно буде взяте до уваги, коли, наприклад, надійдуть нові пропозиції від Трампа (схоже, це буде скоро).

До речі, попри всю зовнішню суперечливість, опції 2 і 3 можуть легко поєднуватися.

Оригінал