Вибори в листопаді: нічого не готово, але охочих не бракує

Зустріч Зеленського із Залужним вже встигли охрестити передвиборчою. І рознеслися нові рейтинги, ймовірні кандидати та обов'язковий у таких випадках компромат. Але давайте згадаємо головне: скільки українців зможуть проголосувати в умовах війни? І чи захоче Путін припинити бойові дії, якщо не отримає гарантії, що переможе саме "його людинка"?

Розмови про вибори у листопаді мені виглядають настільки ж фантастичними в реалізації, що я переживаю за поінформованість учасників обговорення, про яке пише Українська правда. Це якби ми оголосили про проведення літніх Олімпійський ігор на листопад, але і стадіону ж жодного нема, щоб викликати опонента на змагання.

Нагадую: у нас вся робота над законодавством зупинилась на початку квітня, і жодного робочого прогресу тут нема. Таким чином, законодавство про вибори як було готове на 60-65%, так на тому ж рівні й залишається. Це, насправді, дуже багато роботи ще;

За даними Громадянської мережі ОПОРА, близько половини виборців живуть не за адресою реєстрації: 29% в Україні і фактично всі, хто за кордоном, що становить понад 50% громадян в цілому (внутрішні + зовнішні переміщення);

Жодних безпекових передумов та змін для якісної керованості організації процесу - не існує. Позитивні тенденції щодо перенесення війни на російську територію жодним чином не зупиняє руйнівних планів щодо української цивільної інфраструктури, енергетики, ЛБЗ. Я можу помилятись, але росіяни були б готові оголосити режим припинення вогню на вибори лише за умови, якщо хтось зміг би гарантувати перемогу їхнього ставленника, що вже, звісно, абсурд.

Це нормально і природньо, що політичні діячі приміряють на себе рейтинги та навіть фантазують про найближчі електоральні плани. Ми все ж маємо реальну електоральну демократію навіть зараз. Але в чутливості до рейтингів та підтримки є позитивний та негативний ефект: популізм - негативний, коли потрібно реалізувати необхідну, але не популярну політику; чутливість та небайдужість до голосу суспільства, яка в авторитарній системі є лише об'єктом.

Але насправді ненормальною є інфантильність щодо системи захисту та передбачуваного і прогнозованого менеджменту всіх загроз, які у нас є, навколо перших виборів після такої тривалої перерви.

Щодо учасників цієї розмови, то я не маю сумніву, що всі вони мають політичні амбіції, як і те, що кожен може без проблем балотуватись, бо немає жодних істотних обмежень. І це цілком логічно. - дивитись в очі потенційним конкурентам. Але реальною є загроза взаємопоборення, коли виживання української державності досі не вирішено на 100%.

Оригінал