Знов за рибу гроші: Путін витягнув з нафталіну міфічні "Стамбульські угоди"

Якщо 4 роки повторювати те саме - що зміниться? Спойлер: нічого. Путін весь час намагається довести, що готовий до переговорів, але тільки з позицій ультиматуму і скасування суверенітету України. Саме тому жодних заморожень, зупинок по лінії зіткнення чи перемовин - очікувати не варто. Варто - допомагати ЗСУ, нарощувати удари вглиб Росії та по Криму. От тоді й поивимося - що далі?

Заява президента Росії Володимира Путіна про готовність до мирних переговорів з Україною знову повертає до інформаційного простору стару, але досі не прояснену тему - так звані "Стамбульські домовленості". І тут формально йдеться про переговори, що відбулися в Туреччині у березні 2022 року, проте їхній реальний зміст та статус залишаються предметом дискусій.

Москва стверджує, що домовленостей було досягнуто і навіть "парафовано" українською стороною; Київ, у свою чергу, послідовно наполягає: жодних угод не існувало - був лише набір ультимативних вимог з боку РФ, на які Україна погодитись не могла.

Щоб прояснити суть нинішньої заяви Кремля, необхідно повернутись до тих подій. У Стамбулі насправді обговорювалися можливі параметри врегулювання: нейтральний статус України, гарантії безпеки, питання територій. Однак це були робочі пропозиції та проєктні напрацювання, а не фіналізовані угоди, і парафування окремих документів не означало їх затвердження - це був технічний крок у переговорному процесі, але не політичне рішення. У результаті переговори зайшли в глухий кут, в першу чергу, через несумісність позицій сторін.

Проте Москва продовжує апелювати до "Стамбула" як до нібито вже досягнутої бази. І це - дуже зручна конструкція, що дозволяє представити Росію стороною, яка готова "повернутися до домовленостей", і перекладає відповідальність за продовження війни на Україну. Аналогічна логіка простежується і в заявах глави МЗС РФ Сергія Лаврова, який говорить про готовність поновити діалог "з тієї точки, де зупинилися".

При цьому ключовим елементом усієї російської конструкції є те, що Москва фактично пропонує зафіксувати поточну ситуацію на фронті та у питанні територій. Проте проблема в тому, що ці "реалії" далекі від картини, яку описує російське керівництво. Зокрема, наявні дані та оцінки незалежних експертів свідчать, що фронт залишається у стані позиційного глухого кута, а на низці напрямків ініціативу перехоплює Україна. Крім того, масштабні удари по логістиці, мостах, складах та енергетичній інфраструктурі створюють для Росії серйозні проблеми.

Особливо показовим є стан справ у Криму, де атаки ЗСУ на залізничні вузли, нафтобази та енергетичні об'єкти фактично підривають стійкість всього російського угруповання на півострові. Порушення постачання, перебої з паливом та електроенергією, а також зростаючий тиск на транспортні коридори перетворюють Крим зі стратегічного плацдарму на вразливу точку, і таким чином фактично реалізується стратегія його ізоляції.

Все це в сукупності: зростання тиску, економічні втрати, удари по інфраструктурі, - може виглядати як фактор, здатний підштовхнути Москву до компромісу, проте насправді все відбувається точно навпаки: риторика залишається незмінною, умови - максималістськими і абсолютно неприйнятними для Києва, оскільки суперечать самій логіці суверенітету Української держави і фактично підривають основи архітектури європейської безпеки.

Таким чином, нинішні висловлювання російського керівництва - це, швидше, елемент інформаційно-дипломатичної гри, ніж сигнал про зміну курсу. Кремль прагне продемонструвати конструктивність на зовнішньому контурі, одночасно не відмовляючись від своїх ключових цілей. Це - спроба створити тло для майбутніх переговорів на вигідних для себе умовах, не змінюючи їхньої суті.

Такий розклад означає одне: у найближчій перспективі "заморозка" конфлікту є малоймовірною. Як мінімум, до кінця літа не проглядається жодного фактора, здатного привести сторони до компромісу. Війна на виснаження триває, і її динаміка дедалі більше залежить від здатності України завдавати системної шкоди російській інфраструктурі. І чим значнішими будуть успіхи української сторони, тим вищі шанси на те, що Москва почне переглядати свої позиції.

Оригінал