У Росії вже немає тилів: наші дрони дістають там, куди не дістав Гітлер

Удари українських безпілотників по російських НПЗ та загалом енергетиці у травні вийшли на новий рівень. У Росії вже почалися проблеми з пальним, але особливий дефіцит відчувається в Криму та прифронтових територіях. Логіка Путіна, коли він починав кампанію зі знищення української енергетики, була проста: він б'є по наших тилах, а його власні тили ніхто не чіпає. Що могло піти не так?

Час підбити перші підсумки того, що відбулося у травні на енергетичному фронті війни, або війна крокує по Росії.

Сукупна потужність НПЗ, які у травні повністю або частково зупинили роботу завдяки "далекобійним санкціям", перевищує 83 мільйони тонн на рік. Це чверть усіх нафтопереробних потужностей Росії. Ці заводи виробляли понад 30% усього бензину і 25% дизельного пального в країні.

Подумайте про це на секунду. Чверть нафтопереробки ядерної держави виведена з ладу безпілотниками. Стоять Москва, Рязань, Перм, Кіріші. Туапсе лежить безстроково. Зупинялися у травні Приморськ та Ярославль. Тільки Рязанський завод, переробляючи 13 мільйонів тонн нафти на рік, давав 5% переробки Росії і забезпечував армію окупантів дизелем.

Цифри по всьому року ще красномовніші. З січня по травень українські дрони вивели з ладу переробку 700 тисяч барелів на добу на 16 заводах. Це удвічі більше об'єктів, ніж за той самий період минулого року. А ще був удар по Саратовському НПЗ. А це понад тисячу кілометрів від українського кордону. І це рекордна глибина удару по нафтовій інфраструктурі за всю війну.

Але важливіше - не відстань, а що саме там горіло. Найважчих пошкоджень зазнала технологічна установка первинної переробки сирої нафти ЕЛОУ-АВТ-6. Пошкодження цього вузла - фактично паралізує весь завод. Бо без первинної переробки решта установок не мають що переробляти. Пожежу зафіксували супутникові системи моніторингу FIRMS від NASA, а прильоти були зафіксовані одразу на п'яти локаціях підприємства. Тож за весну темп ударів подвоївся, а географія розширилась. 30 травня в порту Таганрога горіли танкер і резервуари з пальним, була пошкоджена вся причальна інфраструктура.

Стратегічний висновок простий. Росія будувала свою зимову кампанію на тому, що може безкарно бити по цивільній інфраструктурі, поки її власний тил залишається недоторканним. Цього тилу більше не існує. Війна прийшла і крокує по росії на відстань понад 1000 км - так далеко навіть гітлерівська Німеччина не бомбила. І це далеко не фінал.

Оригінал