Роковини обрання Зеленського: нікому вже не смішно

Чи зможе хтось бодай приблизно згадати, що обіцяв тоді ще кандидат у президенти Зеленський, якщо він таки переможе на виборах? Це був феєрверк обітниць: закінчення війни, перемога над корупцією, підтримка бюджетників і пенсіонерів, робочі місця для молоді. Але все збулося рівно навпаки, і ситуація продовжує погіршуватися. То що далі?

Абсолютно впевнений у тому, що скажи тоді комусь із українських політиків чи журналістів, що спочатку п'ятирічний президентський термін Зеленського розтягнеться на такий тривалий період, ніхто не повірив би. Однак життя дуже часто вносить свої, часом приголомшливі, корективи в плани не тільки людей, а й цілих країн.

Зараз багато хто, мабуть, забув, що Володимир Зеленський офіційно оголосив про своє висування на пост президента України в ніч на 1 січня 2019 року. Ця заява прозвучала в ефірі телеканалу "1+1" за кілька хвилин до Нового року і фактично замінила собою традиційне привітання тодішнього президента Петра Порошенка.

Цей факт може викликати шок у тих, хто мало знайомий з українськими реаліями, які полягають у тому, що між вседозволеністю та свободою слова грань настільки тонка, що її іноді неможливо визначити. Крім цього, в країні ще з часів Леоніда Кучми величезну владу здобули олігархи, які дуже часто й були ляльководами багатьох найважливіших, а часом і трагічних подій у новітній українській історії.

І тут варто враховувати, що "1+1" належить олігарху Ігореві Коломойському, якого недарма називають тим, хто відіграв основну роль у підготовці української громадськості до реалізації президентських амбіцій Зеленського. Зроблено це було демонстрацією на цьому телеканалі серіалу "Слуга народу", де майбутній глава Української держави відіграв роль вчителя історії Василя Голобородька.

Гаслом цього серіалу були слова: "Історія наступного президента". Тобто цей багатосерійний телефільм був дуже грамотно продуманий з погляду презентації українському суспільству Зеленського як майбутнього кандидата на пост глави держави. І це насіння було посіяне в дуже благодатний ґрунт готовності більшості українців "голосувати за приколом".

Ті вибори відбулися у два тури: перший - 31 березня, за його результатами Зеленський отримав 30,24%, Петро Порошенко - 15,95%. Через те, що жоден із кандидатів не набрав 50% голосів виборців, було призначено другий тур. До речі, брала участь у тих виборах і лідерка партії "Батьківщина" Юлія Тимошенко, яка нині знову звинувачується в корупції.

Ще одним кандидатом у президенти в той період був один із найближчих людей експрезидента Віктора Януковича, який втік у Росію, відверто проросійський український політик Юрій Бойко, який за кілька днів до першого туру виборів відвідав РФ, де він зустрівся з тодішнім прем'єром Дмитром Медведєвим. Формально на зустрічі обговорювався стан двосторонніх торговельно-економічних відносин, зокрема, й у газовій сфері, проте насправді це була поїздка з метою отримання інструктажу з Москви.

Служба безпеки України ініціювала тоді перевірку законності візиту Бойка до Росії, але в результаті він досі спокійнісінько засідає у Верховній раді, очолюючи депутатську групу "Платформа за життя і мир", створену з колишніх членів партії "Опозиційна платформа - за життя", діяльність якої 20 червня 2022 року була остаточно заборонена Львівським апеляційним адміністративним судом. У другому турі виборів переміг Зеленський, за якого проголосували понад 73% виборців; Порошенко отримав менш, як 25% голосів.

Це був усвідомлений, демократичний, чесний вибір більшості українців, заснований, мабуть, на підсумках публічних дебатів Порошенка та Зеленського, які відбулися 19 квітня 2019 року на київському стадіоні "Олімпійський". Читаючи текст із аркуша паперу, останній звинувачував першого в корумпованості, ставив питання про причетність його оточення до розкрадань і промовив знамениту фразу: "Як вам спиться, пане президент?" - що стала символом його морального виклику.

І знаєте у чому парадокс історії? У тому, що сьогодні аналогічні питання українці ставлять самому Зеленському. Ми пам'ятаємо, як на весь білий світ прогриміла справа про корупцію в системі Міноборони України, коли його очолював Рєзніков, ще більший резонанс викликала горезвісна справа Тимура Міндіча - співвласника компанії "Студія "Квартал 95", людини з найближчого оточення Зеленського.

Це підтверджений слідством факт жахливої ​​за своїми масштабами корупції в українській енергетичній системі. Але Міндіч перед судом так і не постав, оскільки дуже вчасно залишив межі країни так само, як і інші фігуранти справи, наприклад, брати Михайло та Олександр Цукермани.

Однак Зеленський, який обіцяв завершити війну і залишити посаду глави держави, якщо це не вийде, продовжує міцно сидіти в президентському кріслі і, за даними низки ЗМІ, подумує висунути свою кандидатуру на нові вибори. І це при тому, що саме він та його команда заперечували ймовірність повномасштабної російсько-української війни, хоча США, Велика Британія та інші союзники Києва били на сполох, попереджаючи про неминучість такого розвитку подій.

Насамкінець я хотів би поділитися невеликим спогадом про вибори-2019. Тоді багато мешканців України, з якими я спілкувався, пояснювали свою готовність підтримати Зеленського такими словами: "Хоч посміємося!". Так от, гадаю, що у сьогоднішніх реаліях українським громадянам однозначно не до сміху.

Оригінал