Паніка Дугіна: ідеолог віщує кінець Росії

"Для Росії пролунав останній дзвінок" - саме такими словами головний ідеолог "руського міра" Дугін охарактеризував події в Ірані. Схоже, політичний екстреміст, який роками розпалював ненависть до України та підтримував криваву війну, відчув близький кінець. У Росії фактично не лишилося союзників, грошей, настрої в суспільстві близкі до вибуху. Що далі?

Нервова, майже істерична реакція Олександра Дугіна на події в Ірані виглядає не просто як черговий сплеск Z-риторики, а як симптом значно глибшої кризи - ідеологічної, політичної і, зрештою, екзистенційної. Формула "для Росії пролунав останній дзвінок", яку він сказав після повідомлень про ліквідацію верховного лідера Ірану Алі Хаменеї - це не стільки аналіз, скільки сповідь людини, що гостро відчуває наближення розв'язки.

Дугін безпосередньо пов'язує долю Росії з результатом нинішнього протистояння між Іраном та американо-ізраїльським тандемом. У цьому, як не парадоксально, він має рацію лише частково. Адже якщо правлячий режим в Ірані вистоїть, ключової мети, яку передусім переслідував Ізраїль, досягнуто не буде. Іран у його нинішньому вигляді продовжуватиме залишатися джерелом екзистенційної загрози для єврейської держави - через проксі-структури, ракетні програми, вплив у регіоні.

Однак навіть у цьому сценарії Іран вийде із протистояння ослабленим. Його військові можливості будуть підірвані, геополітичний маневр - звужений, а економічний тиск посилиться. Йдеться як мінімум, про короткострокову, а можливо, і середньострокову деградацію потенціалу. Тим не менш, це буде "ослаблений, але живий" Іран - отже, стратегічна проблема для Ізраїлю збережеться.

Якщо ж режим у Тегерані впаде, регіон увійде у фазу глибокої турбулентності, а ефект доміно торкнеться всіх, хто зробив ставку на конфронтацію із Заходом. Саме цей сценарій і лякає Дугіна. Звідси його майже панічне захоплення рішучістю президента США Дональда Трампа, якого він водночас називає "чистим злом". У цій логіці Трамп - не стільки політик, скільки інструмент долі, який без вагань ліквідує режими, оголошені ворогами.

Проєктуючи іранський сценарій на Росію, Дугін фактично визнає: обрана Кремлем стратегія вичерпала себе. Ілюзія "нормального життя", спроба вдавати, що країна може вести масштабну війну і одночасно зберігати внутрішню стабільність, більше не працює. Його заклики до тотальної мілітаризації, кадрових чисток та нової мобілізації - це не рецепт перемоги, а визнання безвиході.

Показово й інше: Дугін пропонує перейменувати війну проти України на "Меч Катехона" - так, ніби магічна назва здатна змінити реальність. Це вже не ідеологія в строгому значенні, а архаїчний ритуал, спроба заклинанням зупинити розпад. Іронія в тому, що одним із головних ідеологів цієї загарбницької та, по суті, безглуздої війни і був саме він.

Факти, від яких неможливо відмахнутися, говорять самі за себе. Росія під керівництвом Володимира Путіна вже втратила, за різними оцінками, від мільйона до півтора мільйона людей - загиблими та пораненими. Це демографічна катастрофа, наслідки якої відчуватимуться десятиліттями. Економічні втрати обчислюються сотнями мільярдів доларів недоотриманого прибутку на тлі колосальних воєнних витрат та прискореного відкату економіки до краю прірви.

Соціальна тканина суспільства розірвана. Мілітаризація свідомості поєднується з наростаючою втомою, цинізмом та прихованим відчаєм. У таких умовах все частіше згадується класична формула про "російський бунт - безглуздий і нещадний". Запах цього бунту, хоч би як намагалися його заглушити пропагандою, вже чутно в повітрі.

І тут Дугін, як не дивно, виявляється одним із найчутливіших барометрів. Він краще за багатьох розуміє, що продовження нинішнього курсу майже гарантовано веде до особистого краху Путіна і до тяжких потрясінь для країни. Його публічне питання про те, чи Росія готова до сценарію ліквідації верховної влади - це не зухвалість, а страх. Страх ідеолога, який усвідомлює, що доля диктаторів рідко буває винятковою, а доля їхніх поплічників та натхненників - ще зазвичай ще гірша.

У цьому сенсі "дзвін", в який б'є Дугін, адресований не стільки суспільству, скільки самій верхівці режиму. Він інтуїтивно відчуває: вікно можливостей для безболісного виходу вже зачинено. Результат іранського протистояння лише прискорить чи уповільнить неминуче, але не скасує його. І саме тому паніка в його словах така відверта - це паніка людини, яка побачила в чужій трагедії відображення власної майбутньої долі.

Оригінал