Україна-Білорусь: спроби порозумітися заради майбутнього

Відносини з Білоруссю - вкрай болюча тема для більшості українців. Адже саме звідти Путін розпочав своє повномасштабне вторгнення у лютому 2022. Але треба пам'ятати також, що багато білорусів стали на захист свободи України і в час Революції Гідності, і під час АТО, і після початку Великої війни. Білоруська опозиція - яка вона чи є у нас спільне майбутнє?

Зустріч Володимира Зеленського та Світлани Тихановської у Вільнюсі в останню неділю січня не стала головною інформаційною подією для України. Це й не дивно, адже у більшості українців фокус зосереджений на інших проблемах. Проте говорити про справи у сусідів необхідно.

Нагадаю, що на початку 2025 року у Білорусі пройшла чергова імітація президентських виборів, під час якої перебування Олександра Лукашенка при владі було пролонговано на новий п'ятирічний термін. Режим, навчений досвідом протестів 2020 року, вирішив не експериментувати зі списком статистів-кандидатів, і Лукашенко переміг у першому турі ж із захмарним результатом. При цьому, згідно з білоруським законодавством, лідери тамтешніх демократичних сил, яких встигли заочно засудити до значних термінів ув'язнення, не могли брати участь у президентських виборах.

Подарунком до опереткової інавгурації Лукашенка, яка пройшла у березні, стало зникнення спікерки Координаційної Ради білоруських демократичних сил Анжеліки Мельникової. Хоча з моменту інциденту минув майже рік, ясності щодо долі однієї з формальних лідерок БДС не з'явилося. Також у другій половині 2025 року загадково зник аналітик Анатолій Котов, який перед еміграцією працював у Білорусі у владних структурах. Варто визнати, що білоруські спецслужби нав'язали власні правила гри своїм опонентам.

Лукашенко після реінкарнації в ролі керівника держави продовжив діяти у звичній манері. Фірмовий мікроменеджмент, інтенсивне спілкування з Путіним з метою випросити черговий транш допомоги, хамські заяви на адресу сусідів - давно не дивують тих, хто спостерігає за діями білоруського диктатора. До предметів його гордості додалася ракетна система "Орєшнік", яка разом з інформацією про розміщення у Білорусі тактичної ядерної зброї, дозволяє шантажувати сусідів.

У цьому питанні офіційний Мінськ досягнув значних успіхів. Масові запуски метеозондів з контрабандними цигарками зуміли створити проблеми для Литви, зараз на черзі Польща. Зі своєї території Білорусь допомагає Росії атакувати "шахедами" українські міста. Блокування пунктів пропуску на кордоні Білорусі з державами ЄС виявилося заходом обмеженої ефективності, і треба відзначити: західні сусіди продовжують доволі активно торгувати з Білоруссю.

Саме минулого року відбулося і примусове поповнення лав противників Лукашенка. Мова про звільнення майже двох сотень політичних в'язнів, що стало наслідком переговорів між адміністрацією президента США Трампа та Лукашенком. У Вашингтоні панує думка, що шляхом діалогу з Лукашенком Білорусь можна відірвати від Росії, щоправда, назвати цю точку зору обґрунтованою доволі складно. Проте звільнення політичних в'язнів, безумовно, має сенс. Протягом 2025 року на волю вийшли Нобелівський лауреат, правозахисник Алесь Беляцький, відомі противники Лукашенка Сергій Тихановський, Віктор Бабарико, Марія Колесникова, Максим Знак, Павел Северинець та інші.

Буде помилкою вважати, ніби Лукашенко погоджується випускати з-за ґрат своїх опонентів лише завдяки зняттю санкцій з авіакомпанії "Белавіа" або отриманню дрібних подарунків від Дональда Трампа. Він цілком очевидно намагається внести розкол до лав своїх опонентів. Наприклад, Сергій Тихановський швидко дав зрозуміти довколишнім, що подумки та сприйняттям ситуації перебуває у 2020 році.

Колись популярний блогер, який кинув публічний виклик Лукашенку та опинився за ґратами (припускають, що тривалий час ув'язнення Тихановський провів у режимі інкомунікадо), зараз перебуває за океаном, у США. Ще один герой 2020 року, банкір Віктор Бабарико, разом із найближчими соратниками опинився в Німеччині, що дозволило припустити появу ще одного центру БДС у вигнанні.

Бабариканці, як називають прихильників Бабарико, послідовно виступають за діалог з режимом Лукашенка та послаблення європейських санкцій проти Білорусі, зараз їхньою хедлайнеркою стала Марія Колесникова. Конспірологічні припущення підживлюються вимушеним переїздом офісу Світлани Тихановської з Литви, де після зміни уряду понизили рівень охорони політикині, яку називають лідеркою білоруських демократичних сил. Хоча в оточенні Тихановської закликають не драматизувати ситуацію, на фоні спекуляцій навколо "литвинізму" її переїзд виглядає вимушеним кроком.

Минулий рік приніс непрості випробування двом білоруським структурам, які оперували коштами Гуманітарного фонду, який наповнювали кілька європейських країн для допомоги білоруським демократичним силам. Якщо у BY_help виявилися проблеми зі звітністю, то діяльність не менше відомого BYSOL була торпедована через скандал із сексуальним підтекстом з його керівником Андрієм Стрижаком. Проте ці скандали не вплинули на феноменальну здатність білоруських емігрантів закривати різноманітні важливі збори.

У листопаді про відхід від командування Полком Кастуся Калиновського заявив Павел "Дядька" Шурмей - харизматичний білоруський армієць гренадерської статури. Цікаво, що повідомлення про цей крок на сайті "Зеркало" з'явилося практично одночасно з проведенням панелі про проблеми білоруських добровольців в ході Форуму Острозьких. Проте це не головна проблема, куди менш приємним є той факт, що громадяни Білорусі останнім часом більш охоче долучаються до лав російської армії, ніж Сил Оборони України.

Форум Острозьких у 2025 році забезпечив проведення політичного та експертного білорусько-українського діалогу у Львові, Острозі та Києві, під час нього був представлений другий Індекс білорусько-українських відносин, який засвідчив: замороження відносин між офіційним Києвом та Мінськом та кволі контакти між українською владою та білоруськими демократичними силами врівноважуються інтересом білорусів та українців один до одного на горизонтальному рівні взаємодії.

Експерти сходяться на думці, що серед ініціаторів зближення влади України з БДС був новий керівник ОП Кирило Буданов. У всякому разі, зустріч на Банковій готували без залучення МЗС, тому можна припустити, що зміна тональності у діалозі з білоруськими демократичними силами стала своєрідним експромтом. Світлана Тихановська за 20 хвилин розмови встигнула попросити звернути увагу на проблеми білорусів в Україні та попросити призначити нового представника у зв'язках з білоруськими демократичними силами (досвідчений дипломат Ігор Кизим рік тому пішов на пенсію). Володимир Зеленський запросив свою візаві відвідати Київ, і це запрошення було сприйняте з ентузіазмом.

Білоруська діаспора в Україні є найменш чисельною, порівняно, скажімо, з іншими країнами Люблінського трикутника, проте її представники зі зброєю в руках відстоюють незалежність України. Тому для Світлани Тихановської прийдешній візит до України буде особливим, адже вона відвідає країну, яка майже чотири роки перебуває у стані повномасштабної війни з Росією. Знайти потрібні слова та сенси - завдання із зірочкою для Тихановської.

Gazeta.ua