Залужний: Україні потрібна державна стратегія з інновацій

Чи не вперше Залізний Генерал написав не для закордонного ЗМІ, а для вітчизняного видання. Валерій Залужний жорстко пройшовся по Курській операції та заявив, що без системної мобілізації, доброго забезпечення та головне - масштабування технологічних інновацій на державному рівні, Україна не зможе перемогти Росію. Та чи прислухаються до Залужного на Банковій, адже там головна проблема - це рейтинги, а не захист держави?

Ну що ж, поки Зеленський готується до виборів, "Дзеркало тижня" опублікувало статтю Валерія Залужного, який продовжує перейматися війною та давати аналіз ситуації. Генерал дав сувору оцінку забезпеченню армії та останнім подіям на полі бою. Зокрема, жорстко та без пафосу пройшовся по операції в Курську.

Цитую: "практика показала, що в кінцевому підсумку ізольований тактичний прорив на вузькій ділянці фронту не приносить необхідного успіху атакуючій стороні. Оборонні війська зуміли скористатися і технологічними, і тактичними перевагами, і з часом не тільки не дали тактичному прориву перерости в оперативний успіх, але згодом і самі здійснили тактичне просування - також без оперативного успіху. Ціна таких дій мені невідома, проте очевидно, що вона була занадто високою."

Також він акцентував на ролі інновацій та єдиної цілісної стратегії у перемозі над Росією. Ось ключові тези:

1. Інновації як основа стійкого опору. Україна не може дозволити собі воювати за інерцією чи лише традиційними методами. Технологічні рішення та інноваційні підходи стають фундаментом, який дозволяє тримати оборону і знімати з Росії можливість нав'язувати власні умови.

2. Технологічна ініціатива = виживання. Історія війни доводить, що перемагає не той, хто має більше ресурсів, а той, хто швидше впроваджує нові ідеї. Якщо Україна не буде йти попереду, вона залишиться у позиції доганяючого, а це у війні рівнозначно поразці.

3. Перехід війни у позиційну фазу. Сторони поступово укріпили фронт і створили лінії оборони, які важко прорвати. Це перетворило війну на "глухий кут", де прориви можливі лише локально і за рахунок технологічних рішень, а не класичних наступів.

4. Брак сил і ресурсів. Україна стикається з хронічною нестачею живої сили, техніки та резервів. Без системної мобілізації та технологічної підтримки наступальні дії фактично стають неможливими, армія вимушено переходить у режим оборони.

5. Роль дронів, особливо FPV. FPV-дрони перестали бути допоміжним засобом і перетворилися на головний інструмент удару. Вони знищують бронетехніку, артилерію та живу силу, виконують розвідку й навіть доставляють боєприпаси, змінюючи саму логіку війни.

6. Російська тактика виснаження. У ситуації, коли прорив фронту неможливий, Росія обрала тактику "засипання" позицій живою силою. Це призводить до великих втрат, але створює постійний тиск і поступово виснажує українські війська.

7. Слабкі місця сучасної війни. Боротьба точиться не лише за територію, а й за контроль над зв'язком, навігацією та мікроелектронікою. Збої у цих сферах миттєво перетворюють найкращу техніку на безпорадний металобрухт і стають критичним чинником бою.

8. Необхідність державної програми розвитку технологій. Інновації не можуть залишатися лише у сфері волонтерства чи приватних ініціатив. Потрібна системна політика із фінансування досліджень, створення виробництв, стандартизація та інтеграція цього у єдину військову доктрину. Чи є вона в Україні - питання.

9. Стратегія стійкого опору. Україна повинна нав'язувати Росії власні правила гри, постійно змушуючи її адаптуватися. Якщо ми втратимо технологічну ініціативу, то опинимося в пастці виснаження, де переможе той, у кого більше ресурсів, а це Росія.

Тож Україна має шанс перемогти тільки тоді, коли інновації стануть не хаотичною практикою окремих груп, а державною стратегією. Якщо ми не збережемо технологічну ініціативу то перемогти Росію буде дуже складно.

Оригінал