США розмістять в Україні свої ПВК? Але не для нашого захисту

Трамп збирається ввести в Україну приватну армію, пишуть західні ЗМІ. Але навіщо - він же навіть на санкції проти Росії наважитись не може? Тут все не так просто: угода про мінерали, яку підписав президент Зеленський, передбачає користування нашими надрами 50/50 зі США. І щоб контролювати дотримання цієї угоди (без жодних гарантій безпеки для українців), Трамп і розмірковує, як краще завести у країну, охоплену війною, приватні війська. Що відбувається?

17 лютого 2025 року я написав про можливість запровадження в Україну американських ПВК. І ось у вересні виходить стаття The Telegraph, у якій написано: Трамп веде переговори щодо введення приватної армії в Україну.

Американські приватні військові фірми можуть розгорнутися в Україні в рамках довгострокового мирного плану. Дональд Трамп веде переговори з європейськими союзниками про те, щоб дозволити збройним підрядникам допомагати будувати укріплення для захисту американських інтересів у країні. План розробляється як обхідний шлях після того, як президент США пообіцяв, що американські війська не будуть розміщуватись в Україні.

А тепер мій пост від 17 лютого 2025 року. Зверніть увагу на пункт 5: Ось тобі, бабусю, й інвестфонд.

Року, напевно, з 2016 я пишу про те, що Україна має створити свій національний резервний фонд, в якому необхідно накопичувати доходи від використання природних ресурсів (ренту за видобуток та експортне мито). Більше того, Україна - одна з небагатьох сировинних країн, яка такого фонду досі не має.

Доходи від використання сировини у нас розподіляються на користь олігархів за рахунок заниження розміру ренти, насамперед, на видобуток залізної руди і практично повної відсутності мит на експорт сировини. Більше того, наша держава ще й відшкодовує ПДВ при експорті сировини.

В результаті рента дає до бюджету приблизно $1,5 млрд на рік, а мита - мізерні $12-13 млн в еквіваленті. Але навіть цей ресурс не акумулюється в резервному фонді, а безпосередньо йде бюджет, де до війни розчинявся в "дорогах".

На мій погляд, має бути використана наступна модель:

Розмір рент повинен забезпечувати надходження до бюджету щонайменше $3 млрд на рік. Експортне мито на сировину - приблизно $1 млрд на рік. Скасування нульової пільгової ставки ПДВ при експорті сировини може дати економію відшкодування ПДВ ще на суму до $1 млрд. Оподаткування експорту сировини під час експорту: 20% ПДВ + 5% мито. Сумарно - 25%.

При рентабельності експорту лише на рівні 50%, це одночасно зберігає прибутковість експортних операцій, а з другого боку, створює стимул для розвитку внутрішньої переробки. Сумарно національний резервний фонд України можна було поповнювати на $5 млрд на рік. За десять років - накопичення фонду могли становити до $50 млрд. Це більше, ніж Україна за цей період отримала від МВФ.

Свої ресурси фонд міг спрямовувати на компенсацію процентної ставки за кредитами підприємств із переробки сировини (кредити на капінвестиції), на технологічні гранти та на підключення таких підприємств до критичної інфраструктури. А також на підтримку експортних операцій таких компаній. Але натомість - нам пропонують створити інший фонд. Неофіційний текст проєкту угоди України та США щодо ресурсів говорить про наступне:

1. Україна та США створюють спільний фонд з управління природними ресурсами України, куди буде передано право користування всім цінним у наших надрах (швидше за все, всі корисні копалини, крім вугілля, нафти, газу, які США не цікавлять).

2. Цей фонд одержує виключне право на видачу ліцензій на видобуток таких корисних копалин.

3. Доходи від видачі ліцензій діляться навпіл, тобто США забирають собі 50%.

4. США отримують право "першої шлюбної ночі": вони можуть забрати собі будь-яку ліцензію і передати своїм компаніям або відмовити у видачі лізензії будь-якій чужій компанії, наприклад, саудівській чи китайській. Або навіть українській.

Тобто ця угода не лише про гроші, а й про блокування видобутку за принципом "собаки на сіні". Таким чином, США можуть повністю заблокувати видобуток в Україні будь-якого критично важливого мінералу, якщо самі його у нас добувати не захочуть.

5. Охоронятимуть родовища ПВК. Цього в угоді немає, але, судячи з низки коментарів, така опція розглядається. Самі США захищати цей ресурс не бажають. Гарантій безпеки в угоді немає.

6. Україна може будь-якої миті відмовитися, але тоді вона має заплатити США суму боргу за мінусом доходів від українських природних ресурсів, які Америка на той час отримає.

Тут є один аспект. Офіційно Україна винна США кілька мільярдів доларів. Все інше було оформлене безповоротними грантами та безкоштовними поставками. За ними Україна нічого США не винна. Але якщо підпише нову угоду - там і спливе борг у $75 млрд. Тобто, це якби хтось дав вам безповоротно якусь суму в доларах, а потім передумав і зажадав віддати борг і закласти під нього квартиру.

7. Строк угоди не визначено. Але з урахуванням суми боргу та динаміки її погашення - це назавжди.

8. Якщо майбутня влада в Україні вирішить анулювати угоду, США заблокують усі українські активи за кордоном, а це і коррахунки НБУ у доларі".

Оригінал